Командувач “Української добровольчої армії”, екс-керівник “Правого сектору” народний депутат Дмитро Ярош каже, що мав щасливе радянське дитинство, але свій комсомольський квиток спалив в армії у 90-му році.

Про це він розповів в інтерв’ю “Українській правді”, яке буде невдовзі оприлюднене.

“Батьки працювали на заводі. Тато на меткомбінаті. Мама – на вагонобудівному заводі. Російськомовна родина, вся практично. Хоча бабусі, дідусі з сіл (Дніпропетровсьої області – ред.)… Нікого у нас немає з західної України. Завжди називав себе “ортодоксальним східняком”.

За словами Яроша, його батьки ніколи не були в комуністичній партії.

“Мама – звичайний робітник. Папа – інженер. Він не хотів чомусь вступати. Його багато разів вмовляли, але… Хоча він брав участь в бойових діях у 56 році в Будапешті. Служив на Кавказі – тоді служили три роки – і тих солдат, які мали йти на дємбєль, досвідчених, перекинули на “подавление контрреволюционного мятежа”. Тато рідко-рідко про це згадував. Коли я вже з армії прийшов, він, коли ми сіли випити 100 грам, розповідав, як бачив повішених на деревах людей”, – розповів лідер УДА.

За словами Яроша, в дитинстві він мріяв льотчиком-винищувачем, у школі вчився непогано, а в 16 років уже пішов працювати на меткомбінат.

“Я був і “октябрьонком”, і піонером, і комсомольцем. Але комсомольський квиток в 90-му році на плацу в армії при своїх товаришах по службі спалив. Мені нічого за це не було – система вже падала. Мене викликали в “особий відділ” КДБ, поговорили. Не дуже лякали. До того я вже був членом “Української Гельсінської спілки” і “Народного Руху України”, – каже нардеп.

Ярош розповідає, що “прозріння” щодо радянської системи почалося в кінці 80-х.

“Це було ще з 85 року, коли почала з’являтися інформація про репресії. Стало зрозуміло, що система бреше. Щодо національних речей, великий вплив на мене мало спілкування з Чорноволом, Хмарою, Лук’яненко Левком Григоровичем”.

Політик згадує: коли вперше підняв синьо-жовтий прапор, дістав по голові.

“Від незнайомих людей у цивільному одязі (сміється). Я якраз через базар йшов, від швабри в мене було древко. Ми підняли в Дніпродзержинську (зараз Кам’янське – ред.) прапор, можливо, раніше, ніж у Львові. Це було в квітні 89 року. Пройшлись з ним від тодішньої площі Леніна до музею. Нас було десь дванадцятеро. Я пішов купив матерію в магазині. Бабуся з сестрою пошили два синьо-жовтих прапори. Ми їх потім постійно піднімали”, – розповів Ярош.

За словами Яроша, політикою він зацікавився ще в школі, а потім “закрутило”.

Про своє перше кохання політик говорити відмовився, вказавши, що вже 25 років щасливий у шлюбі з дружиною.

“Е-е-е, нє… “Мінус”… Перша любов була в школі, в початкових класах. Я, слава богу вже 25 років з дружиною. Вдячний богу, що маю такий тил надійний”, – зазначає Ярош.

“Вона – друг, який не втручається туди, куди не треба втручатися. Це важливо. Особливо на тлі розмов про сексизм, гендерну рівність і так далі (сміється). Вона займається тим, чим має займатися жінка”, – сказав політик.

Детальніше про дитячі спогади та про те, хто і що вплинуло на світогляд Яроша, дивіться у відео УП.

Українська правда