Пустився берега. Як Трамп воює з американськими вишами та чи вплине це на Україну

Після другого обрання Дональда Трампа президентом Сполучених Штатів Америки було очевидно, що на країну чекає багато змін. Зокрема, у сфері освіти та науки.

За понад пів року на посаді Трамп встиг заборонити ініціативи з різноманітності, рівності та інклюзії, які він називає “лівацькими”, спробувати депортувати іноземних студентів за підтримку Палестини та оголосити війну Гарварду – одному з найпрестижніших американських вишів.

Коли такі перипетії відбуваються у країні, яка десятиліттями була орієнтиром для всього демократичного світу, наслідки відчутні далеко за її межами.

Як це вплине на українську освіту? Та які уроки можуть винести українці, спостерігаючи нинішню ситуацію в Сполучених Штатах Америки?

“УП.Життя” поговорила про це з президенткою американського благодійного фонду Ukraine Global Scholars Юлією Лемеш, а також доктором соціології та ректором Київської школи економіки Тимофієм Бріком.

Як за пів року адміністрація Трампа змінила американську освіту?

Ще під час виборчої кампанії Дональд Трамп говорив, що планує здійснити багато змін у системі освіти.

Одна з найголовніших – закриття Департаменту освіти, який займається розподілом федеральних фінансів та займається реалізацією програм для допомоги дітям з бідних сімей, щоб усі громадяни США мали рівний доступ до освіти.

Трамп звинувачував Департамент у нав’язуванні молоді “лівацьких” ідеологій. У березні він підписав наказ про його ліквідацію, зазначивши, що “у нас не все добре зі світом знань у цій країні”.

Щоправда, президентський указ не може ліквідувати весь департамент одним махом – для цього потрібна підтримка Конгресу. Наразі для ухвалення подібного рішення бракує голосів.

Попри те, що Трамп поки не може повністю ліквідувати відомство, він та його команда роблять усе, щоб його суттєво скоротити. У липні, до прикладу, суд дозволив звільнити з департаменту близько тисячі працівників, писало BBC.

Ще один визначальний крок, який вплинув на освіту – це скасування програми DEI (різноманітність, рівність та інклюзія). Після цього в країні почались звільнення працівників, що займались дослідженнями на цю тему.

Закриття програми вплинуло на всі університети, де програма DEI була складником внутрішньої політики. Частина навчальних закладів одразу почала скасовувати тренінги та заняття на ці теми, решту підштовхнули до цього погрози адміністрації.

Адміністрація Трампа також відзначилась припиненням фінансування низки дослідницьких програм. Як писало Слово і Діло, сумарно за декілька місяців у країні припинили понад 1650 грантів Національного наукового фонду США на суму 1,5 мільярда доларів.

Також Трамп розпочав свою другу каденцію з обіцянок “посилено боротися з антисемітизмом”. У лютому він підписав указ, що передбачає скасування віз для іноземних студентів, що підтримували Палестину та брали участь у протестах.

Так низка елітних американських вишів і коледжів, де студенти неодноразово проводили протести на підтримку Палестини та де практикувалась програма DEI, автоматично стали мішенями для гострої критики нової адміністрації.

Буквально після першого місяця на посаді Трамп одразу почав бити у цю мішень.

Президент Трамп на старті другої каденції анонсував зміни у освіті

Andrew Harnik/Staff/Gettyimages

Війна проти Гарварду

Протистояння Гарварду та адміністрації Трампа – кейс, який, вочевидь, стане хрестоматійним прикладом, як нинішня влада у США намагається тиснути на американські виші та змінювати їхню внутрішню політику.

Для контексту, Гарвард – найстаріший університет США. Щороку він стабільно входить у десятку найкращих вишів світу. До прикладу, організація Center for world University rankings у 2025-му віддала йому перше місце у світовому рейтингу.

Конфлікт Трампа з Гарвардом розпочався навесні 2025 року зі звинувачень у бік університету в начебто антисемітизмі. Мовляв, у студенти у кампусах проводили акції протесту проти дій Ізраїля у Секторі Гази.

У квітні адміністрація надіслала лист до навчального закладу, вимагаючи посилено боротися з антисемітизмом. Гарварду висунули низку вимог, вимагаючи суттєво змінити внутрішню політику: встановити контроль за “ідеологічною різноманітністю”, не зараховувати тих, хто має “вороже ставлення до американських цінностей” і закрити програму DEI (різноманіття, рівність, інклюзія).

Якщо ж університет відмовиться, йому пригрозили зупинити федеральне фінансування. Гарвард вирішив боротися.

“Університет не відмовиться від своєї незалежності та конституційних прав. Ні Гарвард, ні будь-який інший приватний університет не можуть дозволити собі бути захопленими федеральним урядом”, – йшлося у відповіді на лист, оприлюдненій публічно.

Після цього Департамент освіти США заморозив йому 2,2 мільярда доларів грантового фінансування та контракти на суму 60 мільйонів доларів.

Читайте також :

“Фінансова невизначеність”: Гарвард призупиняє найм викладачів через політику Трампа

Згодом відомство заморозило ще 450 мільйонів доларів грантів, мотивуючи це тим, що університет став “розсадником проявів дискримінації”. Гарвард вирішив боротися і подав позов. Станом на липень 2025-го справу все ще розглядають в суді.

Погрози зупинити фінансування – не єдиний спосіб тиску на виш. На початку червня Трамп призупинив в’їзд у США іноземним студентам Гарвардського університету на найближчі пів року. Причиною такого рішення Білий дім назвав “зв’язки Гарварда з Китаєм”.

“За останні 10 років Гарвард отримав понад 150 мільйонів доларів лише від Китаю. Гарвард “неодноразово приймав і навчав членів воєнізованої організації Комуністичної партії Китаю”. Дослідники Гарварду також співпрацювали з особами, що проживають у Китаї, у дослідженнях, які могли б сприяти модернізації військової сили Китаю”, – йдеться в офіційному зверненні.

Іноземці – це приблизно чверть від усіх здобувачів освіти у Гарварді. Втрата такої кількості студентів боляче вдарила би по всьому закладу. Як і в ситуації із замороженням фінансування, заклад вирішив боротися і подав позов. Буквально наступного дня суд виніс рішення на користь вишу та дозволив йому приймати студентів з інших країн.

Читайте також :

Гарвард змінює правила: елітний виш запроваджує безкоштовне навчання для більшої кількості студентів

Працювати в умовах, коли влада постійно ставить палиці у колесах, боротись за свої права у судах – це складне випробовування навіть для такого потужного закладу як Гарвард. Тож наприкінці червня в ЗМІ з’явилась інформація, що скоро протистояння може завершитись мировою угодою.

“Гарвард отримав широку похвалу від демократів, науковців, його випускників та прихильників демократії за боротьбу з адміністрацією Трампа. Але високопосадовці Гарварду, за словами двох осіб, поінформованих про це питання, останніми тижнями все більше переконуються, що університет не має іншого вибору, окрім як спробувати укласти угоду з Білим домом”, – йшлося у матеріалі The New York Times.

Вочевидь, до спільного знаменника адміністрація та університет поки не дійшли, адже у публічному просторі поки не було жодної інформації про підписання подібної угоди.

Гарвардський університет був заснований в 1636 році

tupungato/Depositphotos

Погрози депортацією та скороченням фінансування

У березні адміністрація Трампа висунула звинувачення в антисемітизмі Колумбійському університету – ще одному престижному американському вишу. Йшлося, зокрема, про серію протестів у студентських кампусах проти дії Ізраїлю в Секторі Гази.

Як і у випадку з Гарвардом, тут застосували фінансовий важіль тиску: йому призупинили фінансування на 400 мільйонів доларів. Після цього виш, на відміну від Гарварда, погодився змінити навчальні програми та докласти більше зусиль для “боротьби з антисемітизмом”. До прикладу, там запровадили суворіші дисциплінарні покарання за масові протести.

Тимчасова президентка навчального закладу Катріна Армстронг на тлі скандалу пішла у відставку. Щоправда, фінансування вишу так і не відновили.

За пропалестинські протести адміністрація почала погрожувати не лише керівництву навчальних закладів, а й студентам. У березні Трамп заявив, що ініціаторів подібних страйків або затримуватимуть, або ж депортуватимуть з країни.

“Американські ж студенти будуть виключені назавжди або, залежно від злочину, заарештовані”, – написав він.

Згодом в країні затримали окремих студентів, що брали участь у протестах на підтримку Палестини. Показовим стало затримання Махмуда Халіла – одного з учасників протестів у Колумбійському університеті.

Упродовж трьох місяців Халіла утримували в імміграційному центрі. Однак наприкінці червня федеральний суддя постановив, щоб чоловіка таки відпустили. Аналогічні рішення суди ухвалили ще щодо чотирьох затриманих пропалестинських активістів.

Після цього кілька наукових установ подали колективний позов, у якому вимагають визнати “ідеологічно-депортаційну політику” адміністрації Трампа незаконною.

У позові стверджується, що політика адміністрації Трампа створила атмосферу страху в університетських кампусах, змусивши мовчати “багатьох студентів та викладачів, які не є громадянами [США]”. Станом на липень 2025-го розгляд справи триває.

Також окремий позов подав Махмуд Халіл, вимагаючи адміністрацію Трампа виплатити йому 20 мільйонів доларів за незаконне затримання.

“Вони зловживають своєю владою, бо вважають себе недоторканними. Якщо вони не відчують, що існує якась відповідальність, це й надалі залишатиметься безнаказанним”, – висловився він.

Пропалестинські протести відбулись у кампусах університетів у 2024 році

lucidwaters/Depositphotos

Політика проти студентів з Китаю

“Дісталося” не лише студентам з Палестини – наприкінці травня адміністрація взялася за студентів з Китаю.

Наприкінці травня Держсекретар США Марко Рубіо заявив, що США планує депортувати студентів з Китаю, особливо тих, які “мають зв’язки з Комуністичною партією”.

“Державний департамент США співпрацюватиме з Міністерством внутрішньої безпеки, щоб скасувати візи для китайських студентів, зокрема тих, хто має зв’язки з Комуністичною партією Китаю або навчається в критичних галузях”, – йшлося в його заяві.

Поки що влада не дійшла від погроз до дій, але через заяви тисячі китайських студентів залишились без розуміння, що їм робити далі.

Згодом Держдеп заявив, що іноземних студентів таки прийматимуть, але відтепер під час оформлення візи у них перевірятимуть соцмережі. Зокрема, представники служб переглядатимуть, чи претендент на візу публікував там “ворожі до США наративи”.

Тим заявникам, які відмовляться зробити свої профілі в соцмережах загальнодоступними до перегляду, пригрозили потенційною відмовою у видачі документів на в’їзд в США.

Претенденти на візу повинні відкрити доступ до своїх соцмереж

gchutka/Gettyimages

Які наслідки вже відчуває американська освіта?

У травні стало відомо, що троє професорів – знаний в Україні історик Тімоті Снайдер, його дружина, історикиня Марсі Шор та професор філософії Джейсон Стенлі – вирішили покинути Єльський університет на тлі політики адміністрації Трампа. З осені 2025 року вони працюватимуть у Канаді.

Скільки загалом науковців вирішили переїхати з США, наразі не відомо. Однак є ймовірність, що країна відчує “відтік мізків”.

Приймати викладачів та науковців готові у Європі. До прикладу, Франція відкрила програму Safe Place for Science в Університеті Екс-Марсель, у межах якої планує надавати фінансування дослідникам.

У Вільному університеті Брюсселя відкрили 12 посад для іноземних дослідників – передусім, американців, які постраждали від політики Трампа.

Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн оголосила про старт ініціативи “Оберіть Європу для науки”, у межах якої Євросоюз виділить 500 мільйонів євро на оплату наукових досліджень, щоб “допомогти найкращим і найяскравішим дослідникам і вченим з Європи та всього світу”.

Читайте також :

Історик Сергій Плохій пішов з посади директора Українського наукового інституту Гарварду

Як ситуація у американській освіті вплине на іноземних студентів, зокрема, українських?

Президентка американського благодійного фонду Ukraine Global Scholars Юлія Лемеш переконує – для українських студентів поки що немає причин для хвилювання.

“У 2025 році 30 наших студентів успішно отримали візи до США. Це може частково пояснюватись тим, що США загалом підтримують Україну, а українські студенти не розглядаються як група ризику з погляду національної безпеки”, – каже вона.

Водночас додає: зважаючи на “мінливу політичну ситуацію”, варто бути готовими до будь-яких змін.

“Ризики можуть проявитися в затримках отримання візи, зміні вимог до отримання права на працевлаштування на студентських візах або посиленні контролю над висловлюваннями в соціальних медіа”, – зауважує вона.

Попри те, що навчання у Штатах було і досі залишається мрією для студентів з різних куточків світу, наразі, за її спостереженнями, дехто розглядає для навчання інші країни – наприклад, Канаду.

“Імідж США як глобального лідера освіти та науки справді зазнає удару, особливо в очах молодого покоління. Кроки проти DEI, обмеження протестів або цензура можуть викликати сумніви в щирості американських декларованих цінностей”, – розмірковує Юлія Лемеш.

Канада, європейські країни, а також Китай, Індія та Росія – усі вони будуть боротись за молодих та амбітних студентів, які наразі роздумують, чи варто їм їхати на навчання у США.

“Маса науковців-мігрантів може поїхати у Європу. Від цього Україна виграє, тому що Європа буде потужнішою, з кращою освітою – а ми ж хочемо бути частиною Європи, нам це вигідно.

Але хтось з цих мігрантів поїде в Китай, Росію, Абу-Дабі, бо шейхи будуть вкладатися у свої університети. Усі університети світу будуть боротися за цей ресурс”, – зауважує Тимофій Брік.

Наразі нема причин вважати, що США найближчим часом відмовиться від іноземних студентів

ferrantraite/Gettyimages

Як політика нинішньої адміністрації змінює імідж США на світовій арені?

За словами Тимофія Бріка, Штати вважались осередком освіти та науки з декількох причин. Це не лише якісна, демократична система освіти, а й масштабне фінансування освіти та науки, завдяки якому дослідники могли заробляти на своїх відкриттях.

Саме тому стажування чи навчання в американських університетах було мрією для студентів з різних куточків світу.

“Люди їдуть туди, щоб реалізувати свої мрії, навчитись найкращих стандартів і стати успішними. Це величезна “махіна”. Люди точно знають, що там є свобода, успіх і найкращі стандарти. Тому так тривожно, що саме це може бути втрачено”, – каже він.

Скорочення фінансування на окремі проєкти, які, наприклад, були пов’язані з програмою DEI, це ще не найгірше, переконаний він. “Червона лінія” – це втручання адміністрації у внутрішню політику приватних університетів та цензура.

“Я чув багато історій від моїх колег з Флориди, університетів Чикаго, що вони чули меседжі “на вас поскаржились студенти за те, що ви використовували “заборонені, неприйнятні” слова”. Або “ми не можемо продовжити вам фінансування, бо ви хочете досліджувати інклюзію, а інклюзія зараз не в фаворі”.

Багато чого там говорять натяками. І відчуття, що за вами спостерігають, вас можуть покарати за “неправильні” слова – для науки чи освіти це найгірше”, – каже він.

В умовах посилення цензури та “закручування гайок” яке майбутнє в освіти та науки США? Тимофій Брік наводить приклад Німеччини, яка до Другої світової війни вважалась передовим центром науки та освіти.

“Там були найкращі університети та професори, саме туди хотіли їхати. Але на хвилях нацизму та війни дуже багато людей емігрували, зокрема, і в Штати. Німеччина зараз у сфері освіти – просто одна з європейських країн. В усіх рейтингах нідерландські та британські університети кращі.

Я не думаю, що США деградують і впадуть нижче дна, але є ризик, що вони стануть звичайною, посередньою країною, якій буде складно стрибати вище голови у плані науки та освіти”, – прогнозує він.

Юлія Лемеш додає: якщо влада продовжить втручатись у внутрішню політику університетів, швидше за все, американська освіта з часом почне “задихатись” через втрату простору для вільної думки.

“Думаю, довгостроковий вплив на студентське середовище може бути суттєвим. Університети можуть стати обережнішими, менш відкритими до інакодумства й менш охочими підтримувати меншини. Це ризикує послабити відкритий і плюралістичний характер американської вищої освіти”, – додає Юлія Лемеш.

Впровадження цензури може змінити американську систему освіти

kasto/Depositphotos

Чи виграють американські університети? Та які висновки може зробити з цієї ситуації Україна?

Пригадуючи кейси протистояння університетів із владою в Україні, Тимофій Брік наводить приклад Києво-Могилянської академії, яка на початку 2010-х мала конфлікт із тодішнім міністром освіти уряду Януковича Табачником.

Тоді Могилянка виступила проти скасування обов’язкової англійської при вступі. Згодом конфлікт почався щодо перехресного вступу на магістратуру. Університет навіть спробував судитись, але у 2013-му Окружний адмінсуд Києва виніс рішення на користь Міносвіти.

Однак Могилянка таки перемогла – це сталось, коли український народ на Євромайдані “зніс” режим Януковича.

“Я думаю, що американські університети не зможуть перемогти, якщо у них не буде широкої підтримки. Треба не просто, щоб Гарвард боровся, а щоб їхнє лобі боролось, бізнес, який підтримує Гарвард, громадяни.

Якщо у них не буде загального протесту проти Трампа та цієї політики, якщо виборці не виженуть Трампа на наступних виборах, то й Гарвард точно програє”, – каже Тимофій Брік.

За його словами, щоб здобути підтримку широких мас і щоб війна Гарварду стала важливою не лише для нього, університету треба “виходити в люди”, будувати коаліції, займатися активізмом і, що важливо, шукати нові джерела фінансування.

Тобто університети повинні бути вагомими гравцями у суспільно-політичному житті країни.

“Університетам складно, бо багато років вони цим не займались. Вони мали принципову позицію: ми академіки, ми об’єктивні, ми не “ліземо в активізм”. А тепер їм потрібно займатись саме цим.

Їм буде важко змінити ситуацію, але побажаймо їм удачі”, – каже Тимофій Брік.

Юлія Лемеш додає: приклад США показує нам, що право на вільну думку – це привілей. І за нього потрібно боротися.

“Для України це має бути уроком, а не просто розчаруванням. Якщо ми рівняємося на США, то варто брати не лише найкращі практики, а й розуміти ризики централізованого політичного впливу на освіту.

Академічна свобода та незалежність – це не щось “дане раз і назавжди”, їх треба активно захищати й у нас”, – підсумовує вона.

Тетяна Бугаєнко, “УП.Життя”

Читайте також :

Безкоштовна освіта в США – не мрія, а реальність. Особистий досвід