Воєнні обставини здійснюють суттєвий тиск на структуру зайнятості, спрямовуючи людей до секторів безпеки, оборони, охорони правопорядку та держуправління. Частка зайнятих у сфері оборони (% до загальної кількості зайнятих) в серпні 2025 року становила 10%, демонструючи висхідний тренд: у 2021 році вона була на рівні 2%, у 2022-му – 6%, у 2023-му – 8,7%, а у 2024-му – 9,1%. Загалом у сферах держуправління, охорони правопорядку та оборони нині зайнято 25% працівників, а до війни було 16%.
Щодо інших видів економічної діяльності, то на промисловість у 2025 році припадає 18% зайнятих, на торгівлю – 14%, сферу охорони здоров’я – 9%, освіти – 8%, транспорт – 6%, сільське господарство – 4%, будівництво – 2%, телекомунікації – 2%, банки і страхування – 2%, мистецтво, спорт і розваги – 1%, готелі і ресторани – 1%.
Внаслідок виїзду з країни кваліфікованих працівників та мобілізації чоловіків в багатьох галузях відчувається кадровий голод. Дефіцит співробітників особливо зачепив сегменти топ-менеджменту, страхування, сільського господарства. Брак працівників скорочує можливості нарощування виробництва та впливає на темпи зростання номінальних і реальних зарплат.
Середньомісячна заробітна плата у серпні 2025 року дорівнювала 25 911 грн, що на 77,8% перевищує показник січня 2021 року. З урахуванням темпів інфляції реальна заробітна плата під час війни зросла на 4,1%, при тому, що реальний ВВП за цей же період зменшився на 22%.
Читайте також
Як працевлаштувати переселенців
Нестача робочої сили закономірно підвищує її вартість для роботодавців. Але, з іншого боку, темпи підвищення заробітних плат стримуються значною витратністю виробництва в умовах війни, суттєвими руйнуванням основних фондів, здорожчанням енергозабезпечення та ускладненням логістики.
У поточному році має місце деяке зростання пропозиції праці, але незадоволений попит на робочу силу продовжує тиснути на всі складові ринку.
На цьому ринку чітко проявляються і суттєві галузеві диспропорції в оплаті праці. Лідерами за рівнем заробітних плат у серпні були “Інформація та телекомунікації” (65 213 грн), “Фінансова та страхова діяльність” (52 269 грн), “Державне управління, оборона, соцстрахування” (35 125 грн). Найнижчі розміри заробітних плат зафіксовано у галузях освіти (14 432 грн), мистецтва, розваг і спорту (18 504 грн), охорони здоров’я (18 672 грн). Середня зарплата освітян була в 4,5 раза нижчою від середньої офіційної зарплати в ІТ секторі.
Показники вказують на занижений рівень оплати праці в ключових галузях бюджетної сфери, де формується людський капітал країни. І такий стан пояснюється не лише переспрямуванням бюджетних коштів на обороні потреби під час війни, а й дискримінаційним ставленням до соціально-гуманітарної сфери упродовж десятиліть.
Читайте також
“Щороку зникає місто завбільшки з Житомир”. Коли Україні чекати навалу трудових мігрантів
Для оцінки “нормальності” наявної галузевої диференціації в оплаті праці ми скористалися даними Євростату і Держстату та порівняли рейтинги різних галузей за рівнем середньої заробітної плати в цілому для 27 країн ЄС із рейтингами тих же галузей в Україні.
Найбільш оплачувані робочі місця, як в Україні, так і в ЄС, зосереджені у сферах ІТ і фінансів. Однак, третє місце у рейтингу ЄС займає “Постачання електроенергії, газу, пари та кондповітря”, а в Україні – “Державне управління, оборона, обов’язкове соцстрахування”. Найменш оплачувані сфери зайнятості в Україні – це освіта, охорона здоров’я, мистецтво і спорт, а в ЄС – це готелі, заклади харчування, державне управління і надання інших послуг.
Таким чином, пріоритетність спрямування ресурсів оплати праці в Україні та країнах ЄС суттєво відрізняється. В частині забезпечення ЗСУ така пріоритетність, безумовно, є виправданою, з огляду на суспільне значення роботи військовослужбовців та ризики для їх життя і здоров’я. Проте високі зарплати державних управлінців в Україні породжують такі питання: чи є українська держава більш ефективною, ніж держави 27 країн ЄС?
Крім того, щедре забезпечення банків та ін. фінансових установ в Україні за мінімізації їх кредитної функції та масштабного субсидування державою не витримує жодної критики. За період війни банки отримали від держави 630 млрд грн процентних доходів, з яких 47% припадає на ОВДП, а 42% – на депсертифікати НБУ.
Читайте також
Україні не вистачає 4,5 мільйона працівників. Як подолати дефіцит робочої сили?
На перспективу зменшити дефіцит робочої сили та вирівняти диспропорції в оплаті праці допоможе політика сприяння поверненню українців на батьківщину. За даними Агентства ООН у справах біженців на початок вересня 2025 року у світі зафіксовано 5,698 млн біженців з України (без урахування РФ), в тому числі: 5,138 млн перебували в Європі і 0,561 млн – за її межами. Крім того, на середину 2023 року, було зареєстровано близько 1,2 мільйона українців в РФ, які Управлінням ООН класифікувалися як особи в ситуації біженців. Таким чином, загальна кількість біженців з України у світі становить 6,915 млн осіб.
Серед опитуваних українських біженців віком 18-59 років працевлаштованими в країні перебування були 41%, а безробітними – 17%. До виїзду з України працевлаштованими були 51%, а безробітними – 5%. За даними ООН дві третини українських біженців повідомляють про своє бажання повернутися, коли дозволять умови безпеки, хоча ця частка з часом зменшується.
Проте за різних сценаріїв безпекової ситуації активізація пропозиції праці в Україні, вірогідно, матиме місце з другого кварталу 2026 року, у зв’язку із закінченням дії правового режиму тимчасового захисту для українських громадян у Польщі. У цій країні станом на серпень було 1 млн біженців.
Президент Польщі К. Навроцький напередодні 1 жовтня після багатомісячних зволікань підписав закон про продовження тимчасового захисту для українців до 4 березня 2026 року, публічно оголосивши, що це останній подібний акт з його боку (не зважаючи на дію Директиви ЄС, якою даний термін продовжено до березня 2027 року). Такий підхід означає, що після березня 2026 року кілька десятків тисяч українців, які мали статус тимчасового захисту в Польщі і не отримали інші форми легалізації, змушені будуть повернутися в Україну.
Читайте також
Зарплати зростають, але людей бракує: що відбувається на українському ринку праці
Крім чинника Польщі, колосальні зміни на ринку праці України виникатимуть після стухання гострої фази війни, повернення українців з інших країн і регіонів, демобілізації частини військовослужбовців. У цей період збільшення пропозиції робочої сили та надання їй необхідних професійних навичок матиме вирішальне значення для успіху відбудови країни.
Активна політика держави на ринку праці, спрямована на збалансування попиту і пропозиції робочої сили, може зробити суттєвий внесок у вирішення поточних і майбутніх проблем, а також у заохочення переміщених осіб до повернення. До війни державні витрати на активну політику ринку праці в Україні не дотягували до 0,4% ВВП, тоді як країни ОЕСР витрачали в середньому 0,62% ВВП.
Стратегічними напрямками державної політики в середньостроковій перспективі мають стати:
збільшення ресурсного забезпечення та розширення периметра програм активної політики ринку праці, особливо програм перепідготовки, орієнтованих на ветеранів, релокантів, жінок, та програм, що зміцнюють зв’язки між освітніми заходами та потребами ринку праці;
посилення взаємодії з українською діаспорою, підтримка біженців, які повертаються в Україну та налагодження їх доступу до інформації про можливості працевлаштування в Україні;
забезпечення ефективної соціальної та економічної реінтеграції військовослужбовців після їх повернення до цивільного життя.
Хоча чисельність майбутніх Сил оборони є невідомою, очевидно, що частина з 1,1 мільйона мобілізованих після припинення воєнного стану підпаде під демобілізацію. Створення державою умов для того, щоб ветерани війни знайшли своє робоче місце у мирній економіці зменшуватиме рівень бідності у країні, підтримає добробут їхніх сімей і стане важливим чинником зменшення дефіциту робочої сили.
Наразі багато неурядових організацій та міжнародних партнерів реалізують невеликі програми підтримки ветеранів з особливими потребами – відновлення психічного здоров’я, соціальної реінтеграції, професійної підготовки або відкриття власного бізнесу. Надалі варто було б посилити роль Міністерства у справах ветеранів у координації різних інціатив та проєктів.
Читайте також
Як керувати токсичними працівниками
У грудні 2024 року урядом схвалено Стратегію формування системи повернення з військової служби до цивільного життя на період до 2033 року. Створення умов для швидкого перетворення цієї стратегії на конкретні та скоординовані заходи допоможуть полегшити проблеми демобілізації військовослужбовців.
Повернення біженців, які проживають за кордоном, з опорою на дієві важелі державної політики є важливим для успіху загальної програми відбудови економіки України та стабілізації ситуації на ринку праці. Державна політика має гарантувати відсутність перешкод для повернення мігрантів, водночас заохочуючи процеси повернення та реінтеграції.
Ретельно розроблена політика має охоплювати всі аспекти: від мотивації до повернення до сприяння економічній реінтеграції при формуванні відповідних безпекових умов. Ефективна співпраця та координація між урядами країн, що прихистили українських біженців, та урядом України є вкрай важливою для становленню сталого процесу повернення.
Усім особам, що повертаються, слід пропонувати неупереджені та індивідуальні юридичні консультації та правову допомогу. Необхідно створити мережу регіональних консультантів, готових інформувати, консультувати та вирішувати практичні проблеми окремих осіб, що повертаються, та їх сімей. Бажано, щоб це здійснювалося муніципальними органами влади у тісній взаємодії з державними службами зайнятості.
Консультанти з питань повернення повинні надавати своєчасну та точну інформацію про правові питання повернення та допомогу в процедурах реєстрації; про можливості навчання і доступу до ринку праці; інформацію з житлових питань, зокрема організації тимчасового житла (за потреби). Консультанти з питань повернення також повинні допомагати в оформленні необхідних документів, забезпеченні доступності освітніх та медичних закладів, а також участі в програмах соціального захисту.
Читайте також
Як ефективно працевлаштовувати ветеранів?
Слід розробити пакет спеціалізованих послуг, пов’язаних з працевлаштуванням. Служби зайнятості та місцеві органи, співпрацюючи з неурядовими організаціями, повинні надавати послуги з пошуку роботи та сприяння працевлаштуванню особам, що повертаються.
Вдосконалення цифрових платформ та розробка онлайн-сервісів для цієї категорії мають діяти як інструменти, що значно скорочують час та кошти, які витрачаються на пошук роботи. Забезпечення доступності послуг з працевлаштування в Україні з-за меж країни допомагатиме мігрантам у пошуку роботи та заохочуватиме їх повернення.
Місцеві органи та державна служба зайнятості мають пропонувати професійне навчання та курси підвищення кваліфікації громадянам, які повертаються. Такі заходи необхідні для того, щоб навички тих, хто повернувся, відповідали вимогам місцевого ринку праці. Курси для започаткування бізнесу слід пропонувати тим, хто хотів би розвивати власний бізнес, але не має належних знань (маркетинг, оподаткування, правові питання). Для виконання цих завдань необхідно, перш за все, модернізувати мережу Державної служби зайнятості.
Ефективне впровадження окреслених заходів, скоординована робота уряду, міжнародних донорів, місцевого самоврядування та нормалізація безпекової ситуації в країні з часом сприяли б зменшенню дефіциту трудових ресурсів і вирівнюванню дисбалансів на ринку праці України.
