5 липня на залізниці у Ніжині на Чернігівщині загинув 15-річний підліток. Хлопець разом з подругою заліз на вагон, де отримав смертельне ураження електричним струмом. Його товаришка потрапила у реанімацію.
За 20 днів після цього у Брюховичах на Львівщині стався подібний інцидент – 15-річного підлітка на даху вагона вдарило струмом. Хлопець заліз туди заради фото. Отримав тяжкі опіки.
Реклама:
Згідно зі статистикою поліції, у 2025 році внаслідок розваг на залізниці загинули 11 дітей, травмувались ще 10. Наймолодшому загиблому було 11 років. Щоразу сценарій однаковий: підліток виліз на вагон потяга, щоб зробити фото чи відео, але отримав сильний удар струмом. У кращому випадку – травмувався і вижив, у гіршому – загинув.
Чому підлітки продовжують наражати себе на небезпеку попри очевидні ризики для життя?
Та головне: що батьки можуть зробити, щоб убезпечити дітей?
РЕКЛАМА:
“УП.Життя” вирішила розібратись у цій темі. Для цього ми поспілкувались із:
керівником управління ювенальної превенції Департаменту превентивної діяльності Нацполіції Василем Богданом;
сімейною психологинею Анною Бородіною;
представниками “Укрзалізниці”.
Що таке “зачепінг”? Це явище популярне лише в Україні?
“Зачепінг” – умовна назва небезпечних розваг на залізниці. Це може бути катання на даху або збоку від поїзда, або спроба залізти на якийсь об’єкт залізниці, щоб зробити фото чи відео.
Це явище виникло відколи почала працювати залізниця. Щоправда, перші “зачепери” катались на потягах не через розвагу, а через бідність. До прикладу, у США багато “зачеперів” було у 20-х роках ХХ століття. Тоді через Велику депресію люди застрибували на товарні вагони без квитків і вирушали у пошуках кращого життя.
“Зачепінг” став радше розвагою для підлітків у 80-х роках у Південній Африці. У 90-х – в Німеччині. Також тренд набрав популярності у 2000-х роках у Росії.
Нова хвиля “зачепінгу” виникла після розквіту соцмереж. Адже тепер “пригоди” на залізниці дають молодим людям змогу не просто отримати зайву порцію адреналіну, а й здобути популярність у мережі.
Реклама
В Україні про це явище багато говорять впродовж останніх десяти років – зокрема, через регулярні нещасні випадки під час подібних “забав”.
Скільки нещасних випадків серед дітей стались на залізниці в 2025 році
Автор: Андрій Калістратенко
Трохи фізики. Чому розваги на залізниці – це ризик для життя
Одна з найбільших небезпек на залізниці – ураження електричним струмом. Не всі підлітки усвідомлюють, що для цього необов’язково торкатись дротів.
Напруга в електромережі залізниці становить 27 500 вольтів.
За таких умов навіть не потрібно торкатись дротів чи інших елементів мережі: достатньо наблизитись до них на відстань близько півтора метра – наприклад, вилізти на вагон. Тоді виникає таке явище як електрична дуга – розряд великої сили, здатний генерувати температуру від 3 тисяч °C.
“Якщо людина опиняється на відстані менше ніж 1-1,5 метра, електрична дуга може пробити повітря і вразити тіло.
Реклама
Температура в точці ураження – як у центрі блискавки: надзвичайно висока та смертельно небезпечна”, – пояснюють в “Укрзалізниці”.
Не всім вдається пережити удар електричною дугою. Часто розряд спричиняє зупинку серця та, як наслідок – смерть. У кращому випадку людина отримує травми і проходить тривалу реабілітацію.
Розплавлений телефон підлітка з Львівщини, який зазнав удару струмом на даху вагона
Поліції Львівської області
У 2024 році в Фінляндії провели дослідження та проаналізували стан підлітків, які постраждали внаслідок удару струмом на залізниці. Дослідники підрахували, що в середньому кожен потерпілий мав опіки не менше 45% тіла.
З наслідків, з якими зіштовхуються постраждалі від ударів струмом – сепсис, ампутації пальців або кінцівок, неврологічні проблеми, а в окремих випадках – ниркова недостатність.
Ще один ризик для “зачеперів” – впасти під потяг. На відміну від автомобільного транспорту, поїзд швидко не загальмує, навіть якщо машиніст побачить людину на коліях. Тому це гарантовані травми або ж навіть смерть.
Реклама
Читайте також :
На Рівненщині 14-річного хлопця, який виліз на вагон, вдарило струмом: напруга була 27 тисяч вольтів
Чому діти цікавляться “зачепінгом”?
В “Укрзалізниці” запевняють: тренд на “зачепінг” існує багато років. Та через розвиток соцмереж він однозначно став популярнішим.
“Підлітки знімають відео, селфі, викладають екстремальні кадри та в гонитві за лайками, переглядами та підписниками забувають про головне: це смертельно небезпечно.
У нас навіть був випадок, коли юнак після ураження струмом продовжував знімати відео – у нього навіть обгоріло взуття”, – пояснюють у компанії.
Додатковим фактором у поліції називають вплив соціальних мереж і небезпечних трендів.
“Спостерігається активність так званих челенджів, які нерідко створюють і поширюють анонімні адміністратори, зокрема з російських акаунтів. Саме звідти часто походять відео з небезпечними “геройствами” – стрибками на вагони, “зачепінгом”, селфі на даху потяга”, – пояснює Василь Богдан.
Реклама
Читайте також :
У Києві троє підлітків чіплялися за трамваї та електропотяги, щоб покататися: їхніх батьків покарають
У поліції ці челенджі вважають одним із “інструментів дестабілізації молодіжного середовища”.
“Тому здійснюється моніторинг соцмереж – виявляються потенційно небезпечні публікації або дописи, сторінки та відео із зачепінгом”, – додає він.
Поліціянти спільно з працівниками залізниці намагаються посилено патрулювати окремі об’єкти на станціях та виганяти звідти дітей. Нещодавно подібний випадок стався у Запоріжжі, де працівники залізниці буквально зняли з вагона двох підлітків, які там фотографувалися.
У Запоріжжі з вагонів зняли двох підлітків, які там фотографувались
Укрзалізниці
В “Укрзалізниці” додають, що наразі вони організовують інформкампанії, залучаючи блогерів та інших лідерів думок, які пояснюють, що “зачепінг” – це небезпечно.
Реклама
“Намагаємося достукатися до підлітків там, де вони беруть ідеї для своїх небезпечних розваг, – у соцмережах”, – кажуть представники компанії.
Чому підлітків часто “тягне” до ризику?
Психологиня Анна Бородіна виділяє декілька мотивів, які можуть штовхнути підлітка на ризикований вчинок. Перший – це потреба у приналежності та визнанні однолітків, бажання довести, що “я сміливий, крутий і достойний визнання”.
Другий мотив – дослідження меж дозволеного. Проблема у тому, що підлітки ще не здатні оцінити всі ризики та спроєктувати наслідки своїх дій.
“Так працює їхній мозок. У їхній уяві все закінчується на підкоренні вершини, в цьому випадку – на підкоренні даху вагона. Вони бачать картинку лише до цього моменту, а що буде далі – вже ні”, – зазначає вона.
Третьою, хоча й не дуже поширеною причиною психологиня називає намагання впоратись з емоційним болем через небезпечні фізичні дії.
“Це аутоагресія до себе, з серії самопошкодження, коли емоційний біль дуже сильний. Людина тоді думає: я зроблю собі фізично боляче, щоб це витримати.
Реклама
Я б назвала це спробою витримати внутрішні некомфортні незручні процеси”, – пояснює Анна Бородіна.
Як говорити з дитиною про небезпеку “зачепінгу” так, щоб вона почула?
Анна Бородіна пропонує батькам згадати власні підліткові роки та подумати, чи вчиняли ви ризиковані вчинки, про які б зараз сказали “чим я тоді думав/думала”.
Згадали? Так ось, ніколи не хваліться цими вчинками перед своїми дітьми, інакше вони вирішать, що їм можна так само.
Далі подумайте, якими б словами ви пояснили собі-підлітку, чому не варто йти на ризик. Це має бути не просто заборона і не залякування покаранням, а довірлива розмова з чіткою аргументацією.
“Подумайте про вашу дитину зараз і обміркуйте, як до неї можна донести інформацію, враховуючи, що напряму до раціо, швидше за все, донести її у вас не вийде.
Можете апелювати до емоцій. Наприклад, пояснювати, що вам буде страшно за дитину, якщо вона вирішить вчинити ризикований вчинок, наприклад, залізти на вагон”, – каже психологиня.
Реклама
Важливо також вчити дитину не піддаватись “на слабо” інших та вчити відмовляти. Для цього потрібно допомагати їй шукати власну опору та слухати внутрішній голос. У такому випадку навіть під тиском компанії вона зможе відмовити та не боятиметься, що за це її відштовхнуть. Але досягти подібного ефекту не вдасться лише за допомогою однією розмови – це має бути постійний елемент виховання.
“Дитину треба вчити казати “ні”. Щоб у потрібний момент це уміння було і вона могла без сорому відмовити. Тому важливо, щоб у сім’ї сприймали “ні”, або принаймні пояснювали, чому це “ні” зараз не можна взяти до уваги.
Якщо дитина знає, що вона може відмовити та при цьому не залишиться поза колом стосунків, то і в компанії вона зможе якимось речам сказати “ні, це не про мене”, – пояснює Анна Бородіна.
Поговоріть зі своєю дитиною і дайте їй зрозуміти, що ви завжди їй допоможете у будь-якій ситуації. Наприклад, можна мати домовленість, що коли підліток відчуває себе у небезпеці (наприклад, компанія тисне на нього), він може завжди набрати вас і попросити забрати додому.
“Важливо, щоб діти завжди знали: що б не сталося у компанії однолітків, вдома їх завжди приймуть і вислухають. А потім вже будуть батьківські настанови”, – підсумовує психологиня.
Тетяна Бугаєнко, “УП.Життя”
Реклама
Читайте також :
“Поверніть мені мою нормальну дитину”: як підтримати підлітка під час війни
