У багатьох компаніях стратегія стала даниною ритуалу. Стратсесії проводять, фіксують на папері, презентують командам, але зміни не запускаються. Попри ніби зрозумілі цілі і погодження керівників, розвиток застрягає в операційній рутині.
Причина в тому, що стратегія як документ – не гарантія стратегічності. Стратегічність – це не факт наявності плану, а здатність лідера мислити і діяти системно. Ця здатність не виникає сама собою. Вона складається з чотирьох взаємопов’язаних компонентів, які формують культуру стратегічного лідерства.
Як коуч і консультант я не раз спостерігав, як сильні ідеї не втілюються. Бракує не бачення, а системної роботи із змінами. То що таке стратегія на практиці і як її не планувати, а реалізувати? Розберемо чотири ключові компоненти-етапи.
1. Стратегічне мислення.
Реклама:
Це GPS, який допомагає не лише бачити, де ми є, а й розуміти, куди і навіщо рухаємося. Більшість лідерів працюють у режимі калькулятора: швидко вирішують завдання, раціоналізують, планують. Однак стратегічне мислення – це інший режим: повільний, рефлексивний, з розфокусом і допуском сумнівів.
Я раджу просту практику: 30-60 хв на тиждень без ноутбука, завдань і ролі CEO. Просто ти і чистий аркуш. У тиші. Дозволити собі побачити, що важливе зараз, яку ініціативу час запустити, яку закрити, яка проблема гальмує весь ріст.
2. Узгоджена стратегія.
Реклама:
Єдина узгоджена стратегія – це колективне зобов’язання. Рішення, у якому кожен учасник топкоманди бере на себе конкретну роль. Є відповіді на питання, які цілі в пріоритеті, що ми не робимо, які ресурси потрібні. Головне – як ця стратегія має реалізовуватися в структурі, у щоденних рішеннях, у логіці рутини.
Така стратегія завжди має форму: вона зафіксована і бажано – візуалізована. Ефективні команди не виходять із сесії з презентацією. Вони виходять з дорожньою картою, відповідальними і першим блоком реалізації.
3. Готовність працювати із стратегією – ментально та організаційно.
Одна з найбільших ілюзій: якщо ми прописали стратегію – вона реалізується. Насправді це як механічна коробка передач: старт вимагає зусиль. На першій передачі авто рухається повільно й дорого з точки зору витрат пального, але без цього не перемкнешся на другу передачу, на якій авто їде оптимальніше.
Після запуску потрібна система – поза операційкою. Це окремий проєкт, який має свій темп реалізації цілей, ресурси та пріоритетність. Роудмеп такий.
– Розподіл стратегічних ініціатив між конкретними робочими групами (з двох-чотирьох топів).
– Регулярні зустрічі кожної групи раз на два тижні з фокусом на виконання стратегії.
– Підключення зовнішнього фасилітатора або внутрішнього коуча для збереження фокусу і роботи із станом команди.
– Видимість прогресу: дошки, презентації, щотижневі апдейти, які дозволяють бачити результат і пам’ятати про цілі.
– Регулярний стратегічний чекап: короткі зустрічі, присвячені винятково стратегії.
4. Здатність повертатися до стратегії щодня.
Чому стратегія не втілюється? Головна причина – про неї забувають. У ритмі щоденної операційки стратегічне мислення стирається. Лідер відкриває ноутбук і переходить у режим “пожежника”: чати, термінові мітинги, завдання команди.
Стратегічність потребує часу і простору – інтелектуальних та організаційних ритуалів. Виділені зустрічі без операційки – час у календарі, який не можна перенести. Це постійні нагадування на рівні фізичних артефактів: стратегічна мапа, роздрукований план, візуалізація пріоритетів у командному просторі.
Але і цього може бути недостатньо. Ключ – у здатності ментально повертатися до стратегічного рівня мислення. Ми рекомендуємо окрему стратегічну зустріч з командою раз на два тижні для звірки напряму.
Champions і робочі групи: масштабування стратегічного фокусу.
Після стратсесії не варто сподіватися на “органічну реалізацію”. Лідер має сформувати перші групи змін (change agents) з людей, які не тільки розуміють стратегію, а й захочуть її реалізовувати. Так звані champions створюють peer pressure у команді: інші бачать, як виглядає включеність, і поступово втягуються. Така архітектура дозволяє масштабувати стратегічність без мікроменеджменту.
Читайте також:
Поклейте з ним шпалери
Типовий кейс – перші три команди агентів змін у компанії стартують із зрозумілими труднощами: доводиться адаптувати процеси, перебудовувати комунікацію, шукати нові способи взаємодії. Ці команди створюють нову норму. Наступні п’ять команд включаться в роботу набагато швидше, бо змінилися контекст і культура.
“Leaders go first!”
Роль СЕО вкрай важлива на кожному етапі реалізації стратегії. Тонка межа – визначити відповідальних, делегувати частину реалізації, але при цьому завжди тримати стратегію у фокусі, повертатися ментально. Хороший варіант – у кінці кожного дня ставити собі питання: “Що я зробив/ла для реалізації стратегії?”.
Варто пам’ятати, що стратегічність – це ключова відповідальність лідера компанії. Стратегія працює лише тоді, коли вона стає частиною системи компанії. Не презентацією, не декларацією, а ритмом, ролями і відповідальністю.
Стратегічність – це не інтелектуальна вправа, а управлінська дисципліна. Якщо лідер вибудовує систему, де є мислення, узгодженість, регулярність, драйвери змін та постійний чекап, то стратегія починає реалізовуватися.
