Сьогодні збірна України зіграє проти Франції, якій досить нічиєї, щоб де-факто гарантувати собі путівку на ЧС-2026.
Місце дії – паризький “Парк де Пренс”.
Дідьє Дешам знову серед головних дійових персон, хоча вже й не на полі.
Але чи повториться історія?
Чемпіон розповідає, як “Ле Бле” шокували себе та весь світ, віддавши практично гарантоване місце на ЧС-1994 Христо Стоїчкову та болгарам.
***
Йшла 90-та хвилина матчу, коли Давід Жинола заробив той штрафний.
Франція та Болгарія грали внічию 1:1 на “Парк де Пренс” – отже, на Мундіаль до США мали їхати господарі.
На стадіоні тиша, всі завмерли в передчутті свята.
Фото – sofoot.com
Десь у роздягальні в холодильниках чекало шампанське, яке завбачливо приготували ще зранку.
Ну, але спершу штрафний.
Франція його розіграла, м’яч знову віддали Жинола як найтехнічнішому – мовляв, поводися трохи біля кутового прапорця, дочекайся свистка. Проте Давід вирішив інакше і різко подав… бог знає куди. М’яч метрів на десять перелетів голову Еріка Кантона і потрапив до ніг правого захисника Болгарії Еміля Кременлієва. До свистка залишалося 15 секунд…
Кременлієв – гравець простий; зробив підбирання і понісся вперед, щоб відддати ближньому. Один пас, інший – і на м’ячі вже зірка Валенсії Любо Пенєв. До свистка лишалося 6 секунд…
Пенєв миттєво оцінив поле і побачив, що Еміль Костадінов з останніх сил рвонув по правому флангу. Пас низом не проходив – тільки верхом, і він виконав його ідеально. Нападник Порту впіймав м’яч на ногу за 3 секунди до кінця…
На те, аби обробити м’яч і підготуватися до удару, Костадінову знадобилося ще 2 секунди.
Лоран Блан намагався завадити, але не дострибнув.
І тоді Костадінов ударив – та так, що ледь не порвав сітку за спиною Бернара Лама.
“Бог болгарин! Бог болгарин!” – кричав їхній коментатор, що пізніше тієї ночі пішов не до ресторану, а у Нотр-Дам, щоб поставити свічку.
Незабутній вечір – і то для обох сторін.
Один з тих, про які знімають фільми, прикрашають міфами, і які старше покоління завжди розповідатиме дітворі, мовляв, от в наш час грали – не те, що ваші.
17.11.1993. 🎂France-Bulgarie, acte fondateur de la FFL, fête 25 ans aujourd’hui.”C’est la mise à mort” pic.twitter.com/aNajdz9aai— Fédé 🇫🇷 de la Lose (@FFLose) November 17, 2018
***
А головне – хто міг подумати, що до цього дійде?
Христо Стоїчков при свідках накинувся з кулаками на консьєржа в Софії, який сказав йому, що Ізраїль переміг у Парижі – подумав, що той знущається.
Ще 8 вересня 1993-го їхня група виглядала інакше. Франція після перемоги над фінами лідирувала із 13 очками. За нею з 12 балами йшла Швеція, в чиєму календарі були ще Австрія і та ж Фінляндія.
Щодо Болгарії, то вона мала найгіршу різницю голів з усіх трьох і лише 10 балів в скарбничці – і це в епоху, коли за перемогу давали 2 очки.
Як “Ле Бле” усе втратили?
Ну, вони неймовірно старалися, якщо чесно.
Тренування перед грою з Ізраїлем 13 жовтня нагадували шоу. Гравці гуляли, роздавали інтерв’ю. Перший удар запросили виконати Пеле. Роздягальню прикрасили зірково-смугастими прапорами, а над “Парк де Пренс” лунала L’Amérique Джо Дассена – так, ніби Франція вже пробилася на Мундіаль..
David Ginola and Jean-Pierre Papin 🇫🇷 pic.twitter.com/07gf5x7T9Z— 90s Football (@90sfootball) October 4, 2024
“Щойно ми пройдемо кваліфікацію, нам доведеться будувати Америку в кожному матчі. І ми це зробимо”, – обіцяв Жерар Ульє, навіть не згадуючи про Ізраїль, що не перемагав в 17 матчах поспіль.
Та й хіба лише тренер Франції так думав?
Кантона, Жинола, Папен, Созе, Десаї, Дешам та решта забронювали ВІП-місця в модному нічному клубі Niels на цілу ніч після гри.
“Підготовка до матчу не відповідала його статусу. Команді бракувало скромності. Вона випромінювала зарозумілість, проте на полі, як не дивно, була невпевненою в собі”, – пригадував коментатор Жан-Мішель Ларке.
Це йому випало коментувати ту ганьбу – мабуть, більшу, ніж з болгарами, бо у тих принаймні було найкраще покоління, а у Ізраїлю – лише вінгер Ліверпуля Ронні Розенталь.
Він, власне, ту гру й зробив.
Це Розенталь віддав розумний пас на дальню стійку на 21-й хвилині, що призвело до легкого голу Ронена Харазі.
Франк Созе та Давід Жинола на індивідуальній майстерності перевернули рахунок ще до перерви, після чого коментатор Тьєррі Ролан “виконав Шарафутдінова”, заявивши, що тепер путівка в кишені. Ті слова переслідували його решту життя.
Через власну пиху французи забули, що при 2:1 рано заспокоюватися.
На 83-й хвилині Розенталь прорвався до Харазі прямо крізь центр захисту “Ле Бле”. Удар Ронена Лама ще відбив, але добивання було за Еялем Берковичем, що вніс м’яч у ворота разом з Десаї.
Теоретично Францію задовольняла і нічия, проте его суперзірок постраждало – і ті побігли виривати перемогу.
А вже за хвилину вибіг і Розенталь.
Поки Ронні проривався, Ларке вголос сказав, мовляв, погані в мене передчуття від його прориву – і вже за секунду Реувен Атар встановив остаточний рахунок на табло.
Бронювання у Niels довелося екстрено скасовувати, а гірлянди з роздягальні викидати на смітник.
“Це помилка. Величезна помилка. Щось таке, що трапляється з кожною футбольною командою раз на двадцять років”, – виправдовувся Ульє.Чеснішим був хавбек ПСЖ Венсан Герен: “Ізраїль завдав нам неймовірної шкоди. Якби той матч пройшов добре, ми б грали товарняк проти Болгарії. Натомість нам довелося повернутися під тиск після жахливого розчарування”.
І ще гірше стало, коли вони дізналися – паралельно Швеція перемогла фінів 3:2, а Болгарія змела зі шляху Австрію 4:1.
Та сама Болгарія, що в 1-му турі вже перемагала Францію в Софії 2:0.
***
Не так давно вже посивілий Христо Стоїчков сміявся над “трагедією” французів:
“Ніякої драми не було. Ми просто були кращою командою, от і все”.
Частково він правий.
Болгарія Пенєва, Балакова, Костадінова, Лєчкова і, звісно, самого Стоїчкова була монолітною. Вирвавшись із соціалістичного раю, вони майже всі заграли на Заході, їхні кар’єри йшли вгору.
“Коштадіновим” називали у збірній нападника, що безупинно забивав за Порту.
Христо був лідером дрім-тім Йохана Кройфа, що принесла Барселоні перші “Великі Вуха”.
А хто в Європі не знав “Вовка” з Бетіса – Трифона Іванова, чия зовнішність лякала на рівні з підкатами?
O zagueiro Trifon Ivanov da Bulgária na Copa de 94. 🇧🇬Nostálgico! pic.twitter.com/AYAAonxkaF— Futebol Nostálgico! (@futnostalgico) November 11, 2025
Ілюстрацією командного духу болгар стала “контрабанда” Пенєва та Костадінова, яким французи не дали візи нібито з технічних причин, хоча, може, й просто боялися їхньої якості.
Неймовірно, та дізнавшись про це, Борислав Михайлов і Георгій Георгієв, що виступали у Франції за Мюлуз, провезли своїх зірок у багажнику через митний пост на кордоні з Німеччиною, який майже не охоронявся.
Вони були готові ризикнути усім заради збірної. А що ж французи?
“Існував конфлікт інтересів у команді. Мені було 23, я був одним з наймолодших, і ця атмосфера швидко мені набридла”, – пригадував Еммануель Петі. “Марсельці говорили з парижанами тільки для виду. Насправді вони терпіти не могли один одного”.
Ле Класік, що задумувалося як маркетинговий хід, переросло у ненависть для тих, хто застав Тапі – і це перша біда.
Ще був Жинола, який грав поза всякими схемами і ображався щоразу, коли його міняли.
HOULLIER vs GINOLA : Ils sont fâchés après 22 ans : est-ce ridicule ? pic.twitter.com/aJvjtt2ELP— L’Équipe du soir (@lequipedusoir) October 15, 2015
Нарешті, Жерар Ульє не об’єднав збірну. У 1986-му він привів ПСЖ до першого чемпіонства, і надалі опирався передусім на парижан, відсовуючи провансальців на другі ролі.
Як ще воно могло закінчитися?
Перед Ізраїлем Франція маскувала свою слабкість за бравадою, але з болгарами страх вже не приховували:
“Атмосфера була холодною. Після Ізраїлю ми геть втратили впевненість у собі, навіть не дивилися один на одного. Це був стрес, який кожен переживав самотужки. Всі прагнули замкнутися в собі”, – розповідає Петі. “Цей страх нас і паралізував. Ми стали найзлішими ворогами самим собі”.
Цікаво, в Стоїчкова були шпигуни в таборі французів, коли перед грою він заявляв:
“Їхній страх їх і вб’є!”
Classic Onze Mondial magazine cover from December 1993Look at Emmanuel Petit!The dramatic France vs Bulgaria game covered pic.twitter.com/PDaAcUUagg— Retro Football Network (@retrofootballnw) October 30, 2023
***
Що ж до матчу загалом, то він видався цікавим, навіть якісним.
Кантона відкрив рахунок смачним ударом. Костадінов зрівняв після подачі Балакова з кутового.
Ну, а про вирішальні 15 секунд ви вже все знаєте.
Дешам пішов з поля в сльозах, а Блан опустився на коліна, перш ніж поплентався за ним. Жинола, чий ідіотський навіс відкрив шлях на ворота Лама, сидів перед рекламним щитом, сховавши голову в руках. Навіть зарозумілий Кантона пригадував це як “найгіршу поразку в житті”.
У Жерара Ульє так і не вистачило мужності взяти відповідальність на себе:”Жинола відправив ракету Exocet у серце французького футболу. Він скоїв злочин проти команди. Повторюю: злочин проти команди!”
Вони ніколи не помирилися. Ба більше, у автобіографії у 2012-му Ульє ще раз звинуватив Жинола, нарвавшись на суд, який, щоправда, його виправдав.
“Мене привели на шибеницю громадської думки. Моє життя звели до 10 секунд гри, а через 18 років знову роблять цапом-відбувайлом. Жерар Ульє каже, що я ідіот, покидьок і що я скоїв злочин. Він має це припинити”, – бідкався Давід. За логікою він правий, та коли вболівальники вирішували головою?
Той навіс на Кантона фактично завершив кар’єру Жинола в збірній. Коротке повернення більше нагадувало невдалий жарт.
Ульє ж чіплявся за місце зубами – звинувачував усіх, вказував на дату в контракті. Проте лавина критики змила й його.
“Навіть сільська команда втримала б перемогу”, – гнівалася L’Equipe, а France-Soir копнула ще глибше:”Якщо національна збірна є вітриною, то не було жодного обману щодо того, що вона показала. Футбол, розхитаний скандалами та боягузтвом, підірваний шахраями та похований під купами грошей, вкотре зганьбився”.
Ну так, Жак Глассман на той момент вже дав свідчення проти Марселя й Тапі, що пачками купляли матчі.
15 mai 1995 – Le tribunal correctionnel de Valenciennes condamne Bernard Tapie, ancien président de l’OM, à deux ans de prison, dont un ferme, pour « corruption »Joyeux anniversaire à tous les Marseillais. Vivement l’année prochaine pour la fête des 30 ans 🎂🎉🎊🎁🎈 pic.twitter.com/5IXxJMaTwK— Nikop17 (@nikop17) May 15, 2024
Трохи раніше сталася катастрофа на “Фуріані”, де заради заробітку трибуну підняли зависоко, “забили” на норми безпеки – і отримали 18 трупів та 2300 поранених.
Ще до того – адміністративно понизили в класі за махінації історичні гранди Сент-Етьєн та Бордо.
Французький футбол хворів і потребував системного очищення.
Болгарія стала шоком, але й дала йому шанс, яким країна скористалася.
Вже на домашньому ЧС-1998 “Ле Бле” були геть іншими, хоча у заявці на фінал з Бразилією ще залишалися семеро невдах 1993-го – у тому числі Дешам, Десаї, Петі, які й зробили “Стад де Франс” культовим для всіх французів.
Here’s Emmanuel Petit scoring France’s third goal during the ‘98 Word Cup Final 🏆 pic.twitter.com/trINnmkkeG— 90s Football (@90sfootball) October 10, 2025
Хтозна, може, в цьому й шанс України? Адже наші-то гратимуть на “Парк де Пренс”, де Дешаму незатишно навіть через 30 років:
“Я волію згадувати лише “Стад де Франс”. Ми вчинили правильно, переїхавши. “Парк” – гарний стадіон, та він навіює мені найгірший спогад за все футбольне життя”.Telegram-канал автора: Футбольні історії
