Питання Генерального плану Сокільницької громади давно вийшло за межі професійної містобудівної дискусії. Сьогодні це – конфлікт про межі влади, про реальність децентралізації та про те, чи працює в Україні закон однаково для всіх, чи лише для слабших.
Сокільники не ініціювали цього протистояння. Ми не шукали публічної конфронтації зі Львовом, не висували ультиматумів і не вели інформаційних кампаній. Але коли після програних судових процесів законні рішення громади починають системно дискредитувати через медіа – мовчати означає погодитися з підміною права політичним тиском.
Чинний Генплан
Сокільницька громада має Генеральний план, затверджений відповідно до законів “Про регулювання містобудівної діяльності” та “Про місцеве самоврядування”. Документ:
пройшов стратегічну екологічну оцінку;
був винесений на громадські слухання та архітектурно-містобудівну раду;
погоджений у встановленому законом порядку;
затверджений рішенням ради.
Це не “проєкт”, не “тимчасова схема” і не “спірний документ”. Це чинний нормативно-правовий акт органу місцевого самоврядування, який є основою для:
планування житлової забудови;
розміщення інфраструктурних об’єктів;
формування промислових і логістичних зон;
залучення інвестицій;
створення робочих місць і стабільної податкової бази громади.
Читайте також
“Будують всі” без дозволів і введення в експлуатацію: нова ініціатива від творців закону 5655
Саме на основі цього Генплану громада планує десятки гектарів під дороги, школи, садочки, медицину, рекреаційні території та інженерні мережі. Йдеться не про “квадратні метри”, а про довгострокову просторову модель розвитку території з десятками тисяч мешканців, яка забезпечує фінансову спроможність і стратегічну незалежність громади.
Саме ця незалежність і є головним тригером для чинної адміністрації Львова, яка з імперською логікою вважає, що адміністративні межі міста мають закінчуватися десь на кордоні з Польщею.
Судова практика
За останній рік Генеральний план с. Сокільники та відповідні рішення ради неодноразово намагалися оскаржити в судах. У всіх ключових провадженнях суди підтвердили:
законність процедури ухвалення Генплану;
правомірність рішень органів місцевого самоврядування;
відсутність порушень містобудівного, земельного та екологічного законодавства.
Йдеться не про одиничні випадки, а про системний тиск на громаду через суд. Але, у правовій державі це означало б одне: є рішення, значить питання вирішене. Але замість того нас атакують знову і знову з аналогічними зверненнями до судових органів. Через все це ми дійшли висновку про існування нової форми тиску на менші громади – судово-політично-інформаційну.
Маючи можливості та адміністративний ресурс проти нас розгорнули публічну кампанію направлену на спотворення реальності, формування думки про порушення в Генеральному плані Сокільників, загрозу аеропорту та інженерний колапс. Це все вигадані ілюзії які можна порівняти хіба з відомим всім сюжетом про “розіпʼятого хлопчика” на російських каналах.
Читайте також
Як знищити львівський аеропорт
У медіа та соцмережах з’являються заяви про:
“загрозливу хаотичну забудову”;
“руйнування транспортного балансу Львова”;
“екологічні катастрофи”;
спочатку – “загрозу аеропорту”, згодом – “загрозу планам його розвитку”;
“земельні махінації”.
При цьому:
не наведено жодного аргументу чи доказу;
не оприлюднено жодного офіційного висновку органа контролю;
не подано жодного юридично чинного документа, який би підтверджував порушення чи ризики.
Натомість суспільству пропонують вірити емоційним заявам замість фактів. Це не фахова містобудівна дискусія. Це спроба делегітимізувати громаду після поразки в правовому полі – фактично, форма рейдерської атаки на території менших громад із використанням інструментів інформаційної гібридної війни.
Не “територіальний резерв” Львова
Сокільницька громада – це не буферна зона і не “вільна земля” для продовження адміністративної карти Львова. Це незалежна, самодостатня громада, у якій живуть:
тисячі мешканців;
платники податків;
підприємці;
землевласники;
молоді сім’ї, які хочуть жити, працювати й виховувати дітей у своїй громаді.
Саме для них Генеральним планом передбачено:
розвиток житлових кварталів;
створення індустріальних і логістичних зон;
формування рекреаційних територій;
будівництво соціальної інфраструктури;
розширення транспортної та інженерної мережі;
нові території для житлової забудови.
Читайте також
Як виглядає схема зведення багатоквартирного житла
Це сотні мільйонів гривень потенційних інвестицій у середньостроковій і довгостроковій перспективі та стабільні надходження до місцевого бюджету, які залишаються в громаді, а не перерозподіляються за політичними домовленостями.
Коли територію громади намагаються розглядати виключно як “резерв” для компенсації стратегічних помилок мегаполіса – це не регіональний розвиток. Це управлінський шантаж у сучасній упаковці.
Проблеми Львова не можуть вирішуватися за рахунок інших громад
Львів має об’єктивні проблеми:
перевантажену транспортну систему внаслідок знищення промисловості та хаотичної забудови кожного вільного клаптика землі;
критично зношені інженерні мережі через десятиліття безсистемного збільшення навантажень без належного адміністрування й модернізації;
дефіцит територій для розвитку, що унеможливлює системне планування доріг і транспортних розв’язок, про які місто фактично не думає останні два десятиліття;
складну історичну забудову;
хронічний дисбаланс між житлом та інфраструктурою.
Але ці проблеми не виникли в Сокільниках – і не можуть вирішуватися шляхом обмеження прав сусідніх громад.
Громади навколо Львова не зобов’язані бути “санітарним кордоном”, “зоною компенсації” чи “територіальним донором” для чужих управлінських провалів. Такий підхід прямо суперечить суті реформи децентралізації, яка гарантує рівність громад, а не ієрархію “великий – значить головний”.
Це не про містобудування. Це – про межі влади
Це не про аеропорт. Не про щільність забудови. Не про інженерні мережі. Це – про те, чи мають громади право на розвиток без дозволу великого міста.
Історія з Генпланом Сокільницької громади — це лакмусовий папірець для всієї країни.
Або:
в Україні працює закон;
судові рішення виконуються;
громади мають реальне самоврядування.
Читайте також
Як приборкати міста. Інструкція
Або:
ці принципи діють лише доти, доки не заважають політичним інтересам мегаполісів.
Сьогодні на прикладі Сокільників перевіряють, чи можна через публічний тиск, кампанії в медіа та адміністративний ресурс переграти те, що не вдалося переграти в судах.
Ми не просимо привілеїв
Сокільницька громада не просить особливого статусу, винятків чи преференцій. Ми вимагаємо одного – дотримання норм права, однакових для всіх:
поваги до судових рішень;
визнання повноважень органів місцевого самоврядування;
припинення політичного та інформаційного тиску.
Ми відкриті до фахового діалогу, координації транспортних рішень, екологічних проєктів і спільного планування агломерації. Але ми не готові вести “перемовини” під тиском і не готові погоджуватися на ревізію законних рішень громади.
Бо Генплан – це не папір. Це майбутнє людей, які тут живуть.
