Останніми днями в офіційній риториці Москви панує істерика через рішення шведської Феміди, яка остаточно дозволила передати Україні затримане судно-суховантаж CAFFA. Кремлівське керівництво пафосно назвало цей крок “піратством” і заявило, що вирішувати будуть вони як з цим розбиратися.
Погрози з Москви
Російська влада відреагувала на рішення Верховного суду Швеції від 4 серпня 2026 року прогнозовано агресивно. Путін особисто заявив, що Росія буде “дзеркально відповідати на будь-які спроби захоплення своїх торгових суден”. Він назвав дії європейських країн “порушенням міжнародного морського права”, “піратством і розбоєм”.
У тій же тональності виступили й інші представники Росії. Заступник голови Ради безпеки РФ Медвєдєв у своєму стилі пригрозив “жорсткими наслідками” для іноземних компаній та держав, які беруть участь у “захопленні російської власності”.
Не залишилося осторонь і МЗС РФ, яке виступило з офіційною заявою, де традиційно звинуватило Захід у “руйнуванні правових основ міжнародних відносин” і пообіцяло, що “жоден такий випадок не залишиться без відповіді”.
З чого почалася істерика Кремля
Причиною дипломатичного та медійного тиску стало судно CAFFA – суховантаж, який тривалий час використовувався для перевезення розграбованого українського зерна, зокрема, заходячи до портів тимчасово окупованого Криму.
Українські правоохоронці кваліфікували судно як знаряддя злочину, що стало підставою для звернення до шведських колег у межах міжнародної правової допомоги. 6 березня 2026 року судно було затримане поблизу шведського Треллеборга через технічні порушення та сумнівний прапор.
Вже 10 березня прокуратура Швеції офіційно повідомила про затримання капітана судна, громадянина Росії, якому інкримінували використання підроблених документів за обтяжуючих обставин, а також порушення морського законодавства.
Паралельно з цим, Офіс Генерального прокурора України спільно з прокуратурою Автономної Республіки Крим відкриликримінального провадження, кваліфікувавши судно як знаряддя злочину. Україна звернулася до компетентних органів Швеції із запитом про міжнародну правову допомогу, що стало юридичним фундаментом для подальшого арешту активу та його подальшого вилучення на користь українського слідства.
Після того, як до справи долучилася Україна, шведська судова система пройшла повний цикл розгляду: від окружного суду Істада до Апеляційного суду Сконе і Блекінге, які підтвердили правомірність передачі судна Україні.
Ключовим моментом стало визнання шведськими судами “подвійної кримінальності”. У шведському законодавстві немає окремого складу злочину, тотожного відповідальності за незаконний захід судна до порту на тимчасово окупованій території, як і в ККУ. Однак суд оцінив не лише формальну назву чи конструкцію українського складу злочину, а фактичну поведінку, яку розслідує Україна.
Шведський суд дійшов висновку, що описані Україною привласнення та вивезення майна з території, окупованої Росією, можуть становити за шведським законодавством воєнний злочин. Отже, вимогу подвійної кримінальності було визнано виконаною – вивезення награбованого майна з території, яку окупувала Росія, суд розцінив як потенційний воєнний злочин за законами Швеції.
4 серпня 2026 року Верховний суд Швеції відмовив у дозволі на подальше оскарження, остаточно відкривши шлях для передачі судна та доказів (копій документів, цифрових носіїв) Україні.
Спроби власника повернути CAFFA
Власник судна, компанія Caffa Shipping Limited (фактичним бенефіціаром якої є Росія), не погодився з рішенням суду першої інстанції в Істаді та звернувся до Апеляційного суду Сконе і Блекінге. Компанія вимагала визнати арешт незаконним, повністю заборонити передачу майна Україні та негайно повернути судно власнику.
Проте 3 липня 2026 року апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Суд також підтвердив повну пропорційність арешту, зважаючи на надзвичайну серйозність злочинів, що розслідуються в Україні, та інші встановлені матеріалами справи обставини. Таким чином, після проходження другої судової інстанції результат залишився незмінним – CAFFA може бути передана Україні.
Це робить справу CAFFA прикладом правової аргументації та успішно реалізованого механізму міжнародної правової допомоги і для інших країн. Історія, яка почалася з російського судна з награбованим українським зерном, завершилася передачею Україні самого судна і доказів для здійснення українського правосуддя.
Чому погрози Кремля – це лише “шум”
Попри гучні заяви Москви, реальний стан справ свідчить про зворотне. По-перше, європейські органи затримують не судна під російським прапором, а кораблі-порушники під прапорами третіх країн, що є частиною механізмів боротьби з так званим “тіньовим флотом” РФ.
По-друге, Росія сама перебуває в критичній залежності від європейського судноплавства. Значна частина торговельного флоту, що продовжує заходити в російські порти, належить грецьким власникам. Будь-які “дзеркальні заходи” з боку РФ щодо європейських суден стануть для самої Росії економічним самогубством, адже це призведе до повної ізоляції її експортних потоків.
Справа CAFFA створила правовий прецедент. Вона продемонструвала, що міжнародна правова допомога діє, а російське майно, задіяне у злочинах, не є недоторканим. Саме це усвідомлення безпорадності перед законними судовими рішеннями й зумовило демонстративну реакцію російського керівництва.
