В Україні – два грандіозних ювілеї. Знаменитому вітчизняному вченому Борису Патону виповнюється 100 років. В цей же день відзначить свій віковий ювілей і керована ним Національна академія наук України. Те, що Б. Патон – особистість легендарна – незаперечно. Він – автор близько 4 тис наукових статей і патентів, які прийняті більш ніж в 30 країнах світу. Завдяки його роботам, людина навчилася зварювати матеріали, як в космосі, так і під водою. Та й саме відкриття Патона допомогли вченим-медикам зварювати саму людину.
Понад півстоліття Борис Патон очолює НАН України. Різні періоди переживала вітчизняна наука за цей час. Зараз – явно не найкращий. Якщо говорити про вік вчених, то вітчизняна наука серйозно “старіє”. До речі, після обрання Президентом НАН УРСР саме Б.Патон виступав за серйозне омолодження керівних кадрів вітчизняних наукових установ. Але, мабуть, сьогоднішній ювіляр про це якось підзабув.
Безумовно, чого не зміг досягти Патон, так це перетворювати свинець в золото. Але алхіміки не досягали цієї мети і набагато раніше легітимного керівника НАНУ. А вітчизняній науці грошей якраз катастрофічно не вистачає! За словами міністра освіти і науки Лілії Гриневич, фінансування галузі повинно складати не менше 0,3% ВВП, тоді як насправді сьогодні виділяється лише 0,16% ВВП. Для порівняння: в США на науку йде 2,9% ВВП, Франції – 2,3% ВВП, Чехії – 2%, Литві – 1%, Індії – 0,8%.
Українську науку давно пора інтегрувати в реальний сектор економіки, щоб прикладним шляхом реалізувати наявні напрацювання; необхідна кооперація університетів, бізнесу і науки. А, так як нічого цього немає, то звідси і відтік мізків – молодих талантів, і – в величезному обсязі. Звідси – і старіння вчених кадрів, і відсутність наукового прогресу. Парадоксально, але головним гальмом в спробах реформувати наукову сферу життя в Україні виступає сама НАН в її нинішньому стані. Керманичі Академії, що займають свої крісла десятиліттями, давно переступили “віковий поріг”, залишаючись в застійному стані, що не дає справі зрушити з мертвої точки.
Відтік молодих і талановитих учених з країни – колосальний. Тут не тільки питання в грошах, але і в умовах роботи. Хоча, гроші – далеко не останній фактор. Зарплати українських вчених – найнижчі серед наукових співробітників на Європейському континенті, при цьому громадяни, які мають ступінь доктора наук, отримують менше своїх колег у всіх суміжних країнах. Виплати становить в середньому близько 150 доларів. Тому говорити про серйозну мотивацію вченого не доводиться, адже оклади молодих вчених в інших країнах складають в середньому 800-1,2 тис доларів.
Ще десятиліття тому в академічних колах активно обговорювалася тема ротації першого керівника НАНУ. Називалися реальні претенденти на цю посаду: це вчені з академічними званнями. Але пройшло десятиліття і Борис Патон після цього, вже встиг двічі переобратися на свою посаду.
А висновок? Він простий. Щоб врятувати науку потрібні ефективні і пробивні менеджери, які вміють не тільки створювати чудові відкриття, але і не просто стукати, а вибивати двері чиновників з вимогами підтримати науку. А ветерани можуть спокійно працювати на славу майбутніх відкриттів. Це – як у спорті: сильні воліють піти на самому піку слави.
Джерело: Українські новини
