Дарія Снігур завершила виступи на цьогорічному Ролан Гаррос у другому колі, поступившись американці Пейтон Стернс. Водночас для українки цей ґрунтовий відрізок став найуспішнішим у кар’єрі: після шести років у кваліфікаціях вона дісталася основної сітки, вийшла у топ-100 і встигла гучно заявити про себе в Парижі.
В ексклюзивному коментарі “Чемпіону” 24-річна тенісистка розповіла, чому не вдалося зачепитися за матч зі Стернс, як оцінює свій найкращий ґрунтовий сезон, що змінилося для неї після прориву в рейтингу і чому власна техніка залишається її головною родзинкою.
– Дашо, що не дозволило зачепитися за матч?
– Відсутність власної подачі. Не можна сказати, що я нервувала. Я непогано почала, але суперниця, треба віддати їй належне, зіграла добре. Не заходила в довгі розіграші, добре подавала й приймала. Так, шанси в мене були. Другий сет, звісно, засмутив за рахунком. Могла б взяти на кілька геймів більше. Але вже не розраховувала, що зможу виграти. Спокійно приймала поразку, яка насувалася.
– Другий сет був далеко не таким конкурентним, як другий сет проти Таусон.
– Згодна. Але знову ж таки – не без шансів. У мене був подвійний брейкпойнт, багато розіграшів на “більше-менше”. Важко, коли суперниця ловить хвилю. Вона ризикувала – і в неї все виходило. Я не так переживала, як у першому колі. Розуміла, що Стернс добре грає на ґрунті.
– Чим поясниш швидкість розіграшів?
– З мого боку – це моя гра, я не заходжу в довгі обміни. А у суперниці, припускаю, це теж було частиною тактики. У довгих розіграшах мені здавалося, що я її переграю.
– Тобі не здавалося – так і було.
– Хоча я вигравала багато очок у таких розіграшах, суперниця була настільки заряджена. Дуже багато ризикувала, і ще й подача добре йшла.
– Обмін брейками для жіночого тенісу – норма. Але в цьому матчі це особливо впадало в очі.
– Так, доволі дивно. Перший гейм я зіграла добре. Взяла свою подачу, другий – на “рівно”. Їй було важко, але вона добре подавала, а я добре приймала. Вона часто вела 40:15, а я часто забирала ці подачі. Але потім сама не могла подати. От за рахунку 4:4 був ключовий момент. І я його втратила.
– Рада сказати ґрунту “до побачення”?
– Ще б пак! (сміється). Я думала, ми попрощаємося ще в неділю, у першому колі. Я вже мала бути у Варшаві. Тому задоволена собою, що затрималася тут. Я вичавила з цих півтора місяця те, чого взагалі не очікувала. Три турніри – і всі в плюс. Однозначно – найкращий ґрунтовий сезон у моїй кар’єрі. Станом на зараз.
Дарія Снігур
Getty Images
– Обережно запитаю: у тебе є якісь спонсорські угоди?
– Контракт із Head на одяг і ракетки.
– Його переглядатимуть з огляду на твій вихід у топ-100?
– Найближчим часом буде розмова на цю тему.
– Після шести років у кваліфікаціях Ролан Гаррос помітила організаційні відмінності для гравчинь основи?
– Ролан Гаррос у цьому плані – найспокійніший. Мені більше до душі Вімблдон. Не лише через покриття кортів – там просто більше простору. Є де походити, погуляти. Усі ці лаунжі. Можна навіть сказати, що там усе по-королівськи. Тут же ми буквально сидимо один в одного на голові. Головна різниця в тому, що роздягальні для кваліфаєрів знаходяться на Сюзанн Ленглен, а для гравців основи – на Шатріє. Вони просторіші й просто кращі.
– На завершення хотів поговорити про атипічність твоєї техніки. Її намагалися змінювати ще на ранньому етапі?
– Кожен тренер казав, що це моя перевага й особливість, яку не варто ламати. Тим більше це могло б зайняти дуже багато часу. Моя колишня тренерка Лариса Савченко одразу сказала: “У жодному разі нічого не змінювати. Лише доповнювати”. Це моя родзинка – я не така, як усі. І мені це теж подобається.
Хоча останнім часом у роботі з Давидом Цельтом ми трохи підкоригували техніку. Він любить ідеальну картинку. У Агнешки Радванської (дружини Цельта) була дуже хороша техніка, і він іноді намагається щось нове привнести й мені. Нехай це дається важко, але я приймаю це.
– Справа – плоскі удари, а зліва тебе ніби Пабло Пікассо вчив грати. Абсолютна атипічність.
– Зліва – так (сміється). Варіативності достатньо. Можу зіграти зверху, можу знизу підколупнути. Дропшот можу кинути, як хокейною ключкою чи ключкою для гольфу. Усе це мої природні, органічні для мене удари…
Ігор Грачов із Парижа, “Чемпіон”.
