Російський військовий Олексій Седіков, засуджений в Україні за тероризм, каже, що давав своєму керівництву згоду поїхати на Донбас як у відрядження.

Про це він розповів московській журналістці Вікторії Івлєвій в інтерв’ю для “Новой газеты“, яке дав у тюремній лікарні.

Старшого лейтенанта Олексія Седікова з Северодвінська затримали в липні 2016 року під Троїцьким у Луганській області. 3 березня 2017 року суд Попасної засудив його на 11 років колонії за чотирма статтями ККУ, включаючи участь у терористичній організації. Седіков – серед 23 росіян, які подали президенту РФ прохання про “сприяння” в обміні.

У розмові з співвітчизницею він розповів, що поїхав “на війну” в Україні “добровольцем” – і “не за грошима, за особистими переконаннями”.

“Не бачу жодного сенсу в сирійській війні… Сенс у цій війні (на Донбасі – ред.) – захистити слабких, тих людей, які без зброї, яких взяли і просто почали знищувати”, – заявив 39-річний Седіков.

Росіянин стверджує, що його “зачепило 2 травня” 2014 року в Одесі. Також його обурило, що Олександр Турчинов “прийняв рішення про введення військ на територію Донбасу проти мирних громадян”, але не збентежило рішення РФ ввести війська до Криму.

“У нас родичі далекі по лінії матері загинули в Донецьку, влітку 2014-го. Потрапив снаряд 120-ї міни прямо у вікно, коли вони були на кухні. Троє”, – розповів Седіков, але на Донбас він поїхав за півтора роки – і провоював менше півроку.

Седіков не хотів розповідати, як доїхав на Донбас, але зазначив: “У Чечні держава посилала всіх підряд, а тут все по-іншому. Я особисто свою згоду сам дав, як у відрядження, розумієте?”.

“Своєму керівництву (дав згоду – ред.). Я старший лейтенант, працював у воєнізованому підрозділі, займався безпекою високопоставлених чинів. Узяв відрядний лист, паспорт, оскільки я покидав місце дислокації, і поїхав”, – розповів він.

“Через Ростов. Через якийсь там курган, перед тим як перетинати кордон. Українських прикордонників там уже не було. Була межа ЛНР. І там теж такий же пропуск”, – додав Седіков і назвав “незручними” питання про те, як і куди він потрапив

Лейтенант потрапив у “Другий армійський корпус, сформований у Дебальцеве”, розподілили їх “на території розбитою колонії”. У липні 2016 року він зайшов “у тил противника” – і на виході їхня група потрапила “у засідку”, Седіков отримав поранення і отямився в полоні.

Про скоєне він не шкодує, а вирок українського суду не визнає: “Цивільний суд не може судити військову людини. Він необ’єктивний”.

На зауваження, що він був на чужій території зі зброєю, Седіков дивується: “На якій чужій території?”. На його думку, люди з Донбасу більше не хотіли жити в Україні “і захотіли відокремитися”, але “це не дає право Україні їх знищувати”.

Дружина Седікова після його затримання оформила розлучення, з ріднею в РФ він спілкуватися не хоче. Консул до нього приходив влітку, а в грудні передав ліки (у Седікова пошкоджена нога).

На свого президента росіянин не ображається.

“Ви розумієте, що мене тут немає?.. Ну ви ж розумієте, про що я говорю?.. Ну, мене ж сюди ніхто не посилав”, – говорить Седіков у відповідь на думку, що Вітчизна його кинула.

На його переконання, Росія “намагається витягнути” своїх громадян через домовленості тристоронньої групи в Мінську, але Україна хоче поміняти їх на своїх політв’язнів, “яких і на Донбасі не було”.

Седіков визнає, що для обміну потрібна воля двох президентів, а Володимир Путін “не вважає за потрібне розмовляти з Петром Олексійовичем”, та й політика дорожча за людину.

“Що мені моє життя? Прийде час, захочуть мене поміняти – поміняють, не захочуть – значить, я буду чекати”, – вважає він.

“І до чого тут Володимир Володимирович (Путін)? Він же не може бути причетний до всього”, – каже Седіков.

Джерело: УП