Майже 10 років тому, 23 червня 2016 року, 52% британців проголосували за вихід країни із Європейського союзу, а 31 січня 2020-го Британія офіційно вийшла з блоку.
Прихильники Brexit тоді наполягали, що політика відкритих кордонів у межах ЄС створює “засилля нелегальних мігрантів”, а регуляторні правила блоку обмежують потенціал країни. Натомість прихильники ЄС підкреслювали, що вихід із блоку призведе до втрати головного торгового партнера та зниження економічної міці Британії.
Пандемія коронавірусу та крах багатьох логістичних маршрутів через велику війну в Україні суттєво вплинули на оцінку Brexit і його прихильниками, і противниками. У 2025 році лише 31% опитаних вважали це рішення правильним. Ба більше, у Британії активізувались розмови щодо ймовірного повернення в ЄС.
Скільки британська економіка втратила через Brexit? Чому “розлучення з ЄС” не вирішило проблему із напливом мігрантів? Як Лондон збирається знову зближуватись із Брюсселем?
Передумови Brexit і розкол нації
На референдумі 23 червня 2016 року прихильники Brexit перемогли із співвідношенням голосів у 52% проти 48%.
Той історичний день наочно підтвердив тезу про розкол британців: одна частина виборців наполягала, що після референдуму Велика Британія стане по-справжньому суверенною державою, яка сама, без погодження з Євросоюзом, розпоряджатиметься своєю долею”. Противники ж вважали, що Лондон без ключового торгового партнера втратить свою колишню міць.
Чому перемогли прихильники Brexit? Як нагадує AP, Велика Британія – острівна держава із сильним почуттям власної історичної важливості. До червня 2016 року десятиліття деіндустріалізації, скорочення держвитрат і висока імміграція створили сприятливий ґрунт для аргументу, що Brexit дозволить “повернути контроль” над своїми кордонами, законами та економікою.
Аналіз результатів голосування, проведений Joseph Rowntree Foundation, свідчить, що найбідніші британці (з доходом менше 20 тис. фунтів стерлінгів на рік), безробітні та виборці, зайняті у низькокваліфікованих роботах, набагато частіше підтримували вихід з ЄС, ніж більш заможні.
Менш заможні британці охочіше вірили обіцянкам агітаторів за Brexit, що “вільна від ЄС” економіка дасть їм більше можливостей та свободу. Саме тези про “економічний суверенітет та свободу” разом із “надмірним потоком мігрантів із ЄС” були чи не найголовнішими в агітаційній кампанії напередодні референдуму.
Читайте також
Гол у свої ворота: митну війну Трампа оплачують американці
31 січня 2020 року Британія офіційно вийшла зі складу ЄС. Тоді біля стін парламенту зібралися дві групи людей: одні з вигуками радості, інші – з прапорами ЄС та сльозами на очах. Шість років потому пересічні британці та компанії стикаються з політичними та соціально-економічними – переважно негативними – наслідками.
Brexit, у певному сенсі, розвивався не так, як очікували його прихильники чи противники. Пандемія та вторгнення Росії в Україну ще більше посилили економічні потрясіння.
Зворотний відлік до Brexit, спроєктований на резиденцію прем’єр-міністра на Даунінг-стріт, 31 січня 2020 року
Фото Getty Images
В одній з ключових для Brexit сфер – імміграції – вплив “розлучення з ЄС” виявився протилежним до того, що передбачалось.
Одним із ключових аргументів для прихильників Brexit було питання неконтрольованої міграції у Британію: євроскептики та популісти звинувачували Брюссель у напливі мігрантів після розширення блоку у 2004 році.
Чи вирішив Brexit цю проблему? Міграція з ЄС справді зменшилась, проте не з решти світу. Насправді в останні роки імміграція навпаки виросла. Це підтверджується різким зростанням кількості виданих віз.
А недостатній контроль над “міграцією на малих човнах” (із 2018 року через Ла-Манш до Британії прибуло 200 тисяч мігрантів) залишається однією з найгостріших політичних проблем.
Наслідки для економіки
“Глобальні потрясіння, такі як пандемія та велика війна в Україні, безперечно, вплинули на всі економіки. Однак Brexit cтворив для Британії додаткові бар’єри, які ще більше ускладнили економічні виклики”, – вважає Хейлі Лоу із National Institute of Economic and Social Research (NIESR).
У 2023 році Велика Британія залишалася єдиною країною G7, яка не відновила ВВП до рівня, що існував до пандемії, тоді як країни ЄС отримали вигоду від торгівлі всередині блоку та скоординованих зусиль з відновлення, таких як фонд NextGenerationEU на 750 млрд євро, зазначив Лоу.
Brexit також мав негативний вплив і на інвестиційну привабливість Британії. Невизначеність з форматом Brexit змусила компанії вагатись із впровадження нових технологій та розширенням потужностей – у 2016-2022 роках приплив прямих іноземних інвестицій упав на 37%. Низький рівень інвестицій заважає компаніям розвиватися, що впливає на кількість робочих місць та рівень зарплат.
Brexit погіршив торговельні відносини Британії з її найбільшим партнером – ЄС. Митні перевірки та торгові розбіжності призвели до зростання витрат і адміністративного навантаження для британських експортерів – це призвело до скорочення обсягів торгівлі.
Brexit ще більше розколов британців
Фото Getty Images
Найбільше постраждали експорт продовольства та продукції обробної промисловості, які залежать від ринків ЄС найсильніше. Водночас країни Євросоюзу зберегли безперебійну торгівлю всередині блоку, що надало їм конкурентну перевагу.
Експерти та британські медіа сходяться на тому, що британська економіка сильно постраждала ще від світової фінансової кризи 2008 року: реальні зарплати впали через зростання цін, а доходи населення скоротилися, держборг країни відтоді зріс більш ніж удвічі. Цим частково зумовлене і повільне зростання продуктивності праці, яке триває ще з 2008 року. Проте структурні наслідки Brexit – торгові конфлікти з ЄС, обмеження мобільності робочої сили та недостатній рівень інвестицій – лише поглибили проблеми.
Тривога щодо розбіжностей у регуляторних нормах та бар’єрах і зараз негативно позначається на бізнес-рішеннях, гальмуючи інвестиції та загальне економічне зростання. Навіть після впровадження з 2021 року торгової угоди з ЄС британські компанії зберігають обережність через мінливі вимоги.
“Щоб відновити довіру бізнесу, політикам слід насамперед забезпечити регуляторну ясність та зміцнити торговельні зв’язки з ЄС. Без цілеспрямованих заходів невизначеність зберігатиметься, обмежуючи довгостроковий економічний потенціал Великої Британії”, – резюмував торік Лоу.
Читайте також
Made in Germany більше не працює: чому Volkswagen змушений закривати заводи
Його тезу підтверджують і результати опитування, в якому британці покладають вину за те, що Brexit проходить не так, як їм обіцяли, саме на уряди Терези Мей, Бориса Джонсона, Ріші Сунака та чинного прем’єра Кіра Стармера, а також на євроскептика Найджела Фаража.
Загалом же, за оцінками The National Bureau of Economic Research (NBER), через Brexit Велика Британія до 2025 року вже втратила 6-8% ВВП. Інвестиції за цей час, за даними NBER, впали на 12-18%, а зайнятість – на 3-4%. Схожа оцінка отримана за моделлю Джона Спрінгфорда із Центру європейських реформ (CER), згідно якою, вже у 2023 році британський ВВП був на 5,5-6% меншим, ніж якби країна досі була у складі ЄС.
На негативне сприйняття Brexit пересічними британцями впливає і те, що за ці десять років суттєво подорожчала їжа і зросли податки. У 2020-2025 роках ціни на продукти у Британії підскочили майже на 40%, в ЄС за цей же період – на 30%. “Можливо, підвищення податків на 50% з 2021 року не знадобилися б, якби не витрати, спричинені Brexit”, – підкреслив Спрінгфорд. Переживає кризу і сектор охорони здоров’я.
Усі ці фактори найгостріше впливають на найменш захищені категорії населення: прірва між бідними і багатими лише поглибилась.
Невиправдані очікування
За вихід із ЄС у червні 2016 року на референдумі проголосували понад 17 мільйонів британців. Дев’ять років потому, у червні 2025-го, на тлі зростання інфляції та погіршення позицій фунта проти долара, 56% опитаних визнали, що Британія помилилась. Лише 31% продовжували стверджувати, що це було правильне рішення.
При цьому 61% опитаних британців констатували, що Brexit виявився скоріше провалом, ніж успіхом, і лише 13% називали його успішним.
Як підтвердження тези про невиправдані сподівання від Brexit The Guardian наводить приклад виробника канцелярських товарів Stewart Superior та її власника Джеффрі Беттса, який, голосуючи за вихід Британії із ЄС, покладав великі надії і на компанію, і на економіку країни загалом.
“Тоді я вважав, що ми ось-ось станемо найбільш конкурентоспроможною країною в Європі, а Brexit сприятиме розвитку бізнесу. Тепер я думаю: “Що ж ми накоїли?”, – розповідав у 2022 році Беттс.
Читайте також
Страх війни і не тільки: чому поляки масово скуповують нерухомість в Іспанії
Його компанія вистояла, але завдяки серйозній реструктуризації та величезними витратами для обходу експортних перешкод, які виникли унаслідок Brexit. Наприкінці 2020 року Беттс вирішив, що для збереження клієнтської бази в ЄС у нього немає іншого виходу, як створити склад на території єдиного ринку блоку: він обрав Нідерланди.
Як наслідок, продукція Stewart Superior тепер постачається з нідерландського складу, а податкові надходження, які б мали йти до британської казни, отримує уряд Нідерландів. До того ж нові робочі місця створюються у Нідерландах, а не в Британії.
Через Brexit Британія втратила доступ до робочої сили ЄС, а власний кадровий резерв не покриває всі потреби
Фото Getty Images
На питання, чи підтримав би він вихід із ЄС, якби референдум відбувся знову, Беттс тепер відповідає категоричним “ні”.
Приклад Stewart Superior – не єдиний: інші опитані The Guardian компанії також кажуть про розчарування Brexit. З одного боку, ринки для їхніх товарів є, а потенційних клієнтів в ЄС – безліч. З іншого – через нові податкові перешкоди та стрімке зростання вартості імпорту на тлі девальвації фунта вихід на ці ринки часто не має сенсу. Хіба що відкривати підрозділи в ЄС, як це зробила Stewart Superior.
Так, компанія King & McGaw, яка продає твори мистецтва, скаржилась, що практично припинила експорт до ЄС, бо бюрократичні процедури робили це нерентабельним. У компанії обурювались, що Brexit обмежує вільну торгівлю. “Якщо ви не можете відправляти свої товари на найбільший ринок, який у вас під боком, ви, по суті, стріляєте собі в ногу”, – заявив керівник King & McGaw Джир Кінг.
Курс на повернення?
На тлі того, що Brexit не виправдовує очікувань, а вартість життя для пересічних британців лише зростає, Лондон уже не перший рік переживає гостру політичну кризу: прем’єр-міністри не затримуються на посадах надовго, а традиційні керівні партії лейбористів і консерваторів все частіше програють в опитуваннях правим популістам.
Нова хвиля політичної кризи спалахнула на початку травня – після провалу лейбористів на місцевих виборах у відставку подав міністр охорони здоров’я Вес Стрітінг, пояснивши це “втратою довіри” до чинного прем’єра Кіра Стармера. Згодом уряд Стармера залишили ще чотири міністри, а крісло під ним “хитається” все активніше.
На цьому тлі гучніше лунають розмови про кращу торговельну співпрацю Британії з ЄС або взагалі – про повернення Лондона до блоку (Brejoin). Тісніших відносин з ЄС прагнуть і виборці: 56% британців торік виступали за повернення до блоку.
Реінтеграція з ЄС також стала причиною критики Стармера. Очоливши уряд влітку 2024 року, Кір пообіцяв “повний перезапуск” відносин з Євросоюзом.
Читайте також
“З ним покінчено”. Як амбітні плани Маска в Білому домі закінчилися провалом
Але зараз більшість медіа сходяться на тому, що Стармер за майже два роки на посаді навіть не наблизився до виконання цих обіцянок, а багато ініціатив щодо зближення з ЄС “зависають” у бюрократичних суперечках.
Питання відставки Стармера все більше переходить у практичну площину, і Стрітінга називають одним із головних кандидатів на посаду прем’єра.
Зрештою, хто б не став спадкоємцем Кіра на посаді, він, найімовірніше, виступить за повернення Британії до ЄС або, як мінімум, за продовження курсу на зближення. Стрітінг уже назвав Brexit “катастрофічною помилкою”, допустивши, що зближення з континентальною Європою дозволить країні “перебудувати економіку і торгівлю та поліпшити оборону”.
Кір Стармер опинився на межі відставки, у тому числі – через слабке виконання обіцянок про “перезапуск” відносин з ЄС
Фото Getty Images
За оцінками The Guardian, майже 90% членів Лейбористської партії хотіли б скасувати результати референдуму. Проте немає жодних гарантій, що переможець внутрішньопартійної боротьби вирішить організувати новий плебісцит щодо повернення в ЄС до наступних парламентських виборів у 2029 році. На самих виборах до влади можуть прийти ультраправі Reform UK на чолі з Найджелом Фараджем, який був одним із лідерів кампанії за вихід із ЄС.
Тим не менш, за оцінками The Guardian і The Economist, Британія скоріше налагодить з ЄС пільгові торговельні відносини, як Норвегія чи Швейцарія, ніж повернеться до блоку як повноправний учасник. Якщо ж процес повернення все-таки ініціюють, то сторонам все одно доведеться вести напружені переговори.
