Телескоп Вебба зміг зафіксувати воду в пропопланетному диску на відстані 370 світлових років від Землі, повідомляють у NASA.

Це відкриття стало першим в історії досліджень цим інструментом. У фокус досліджень потрапила планетарна система PDS 70. Зірка містить внутрішній і зовнішній диски газу та пилу. Їх розділяє щілина у 8 млрд км.

Всередині є 2 відомі планети-гігнати газу. Нові вимірювання телескопа виявили водяну пару у внутрішньому диску системи на відстані менше 160 млн км від зірки – власне місця, де потенційно могли б формуватися скелясті планети земної групи.

Це перше подібне виявлення води в земній області диска, де уже відомо про 2 чи більше протопланети. 

Фото: NASA, ESA, CSA, J. Olmsted (STScI)

“Ми бачили воду в інших дисках, але не так близько і в системі, де зараз збираються планети. Ми не могли провести такий тип вимірювань до Вебба”, – сказала Джулія Перотті з Інституту астрономії Макса Планка (MPIA) у Гейдельберзі, Німеччина.

Зірка PDS 70 відноситься до K-типу. Її вік оцінюють у 5,4 млн років. Вона холодніше за Сонце. Вчені також вказують, що це відносно старий тип зірок з планетоутворюючими дисками, що зробило відкриття водяної пари дивним.

Поступово вміст газу та пилу в дисках зменшується. Це зумовлення випромінюванням, вітрами чи звичайним перетворенням на більші об’єкти, щоб з часом створити планети.

Оскільки попередні дослідження не змогли виявити воду в центральних областях дисків такого ж віку, астрономи підозрювали, що вона може не витримати жорсткого зоряного випромінювання, а це призведе до сухого середовища для формування будь-яких кам’янистих планет.

Поки що вчені не виявили планет, які утворюються у внутрішньому диску PDS 70. Однак виявлення водяної пари означає, що якщо утворяться кам’янисті планети, вода там буде доступною з самого початку.

А це породжує нові питання про походження молекул води. Вчені говорять, шо однією з можливостей є те, що молекули води утворюються на місці, де ми їх виявляємо, коли атоми водню та кисню поєднуються.

Натомість друга можливість полягає в тому, що вкриті льодом частинки пилу, транспортуються з холодного зовнішнього диска на гарячий внутрішній диск, де водяний лід сублімується і перетворюється на пару.

Крім того, є питання стовно того, як вода вижила так близько до зірки. Припускають, що навколишній матеріал на кшталт пилу та інших молекул води відіграють роль захисту.

Нагадаємо, раніше ми розповідали про дорогоцінне каміння на Марсі, яке може стати джерелом води.

Джерело: УП