До мерзенного запаху, викликаного викидами спиртового цеху ТДВ «Узинський цукровий комбінат», неможливо звикнути. Утім, попри категоричну позицію жителів Узину, яких вже давно дістало це екологічне свавілля, віз і нині там. Більше того: керівництво заводу вирішило зберегти за собою право і далі смердіти під ніс узинчанам. А як відомо, якщо ти не можеш вирішити проблему, то її треба очолити. Власники Узинського цукрового комбінату вирішили підпорядкувати собі всю Узинську громаду. Тим більше що для цього є зручна нагода, – перші вибори в Узинській об’єднаній територіальній громаді. Іншими словами, з’явилась гарна можливість посадити у крісло міського голови свою людину. Для цього потрібно тільки профінансувати зручного кандидата.
По вулицям Узина гуляють розмови, що таким кандидатом став очильник Білоцерківскої райради пан Гринчук. І доводи, які приводять люди в підтвердження цієї інформації, мають під собою досить вагому аргументацію. По-перше, по селам, які теж будуть входити до Узинської об’єднаної громади, а саме до Іванівки, Йосипівки, Михайлівкі почали розвозити жом. Дають його тільки в обмін на згоду голосувати за кандидата В.І. Гринчука. Зрозуміло, що організувати доставку цього кормового відходу цукробурякового виробництва може тільки ТДВ «Узинський цукровий комбінат». По-друге, по виборцям почали розвозити мішки з цукром. І теж виробництва місцевого «сахзаводу». І віддають його виключно за голоси на підтримку того ж Гринчука. Цукор розвозять не тільки по домам, а й по школам та дитячим садочкам. В Тарасівську школу завезли аж п’ять мішків. По-третє, публічна позиція самого Гринчука з цього питання така собі «слизька». То він сумнівається, що можна вирішити проблему забруднення узинського повітря, так і читається між строк його інтерв’ю в інформаційному бюлетені «Громада» заклик до виборців: «Воняє і буде воняти – змиритись з цим «любі мої» узинчані». А ось вже два тижня він ставить собі у заслугу той факт, що «нещодавно» саме за його особистою ініціативою, в райдержадміністрації відбулась нарада, після якої «нам вдалося зупинити роботу цеху з виробництва етанолу. А передувало цьому фахове спілкування із власником підприємства». (ВІТАЛІЙ ГРИНЧУК: «Децентралізація влади – це справжній рушій для подальшого розвитку територіальних громад» // «Замкова гора» від 1 грудня 2017 року №95-96). Люди добрі, ви розумієте, як нас дурять. Майже п’ять років Узинська громада, громадські організації, депутати міськради, народний депутат України билися з цією проблемою. Подавали в суди, викликали екологічні служби, перекривали дороги, ініціювали карні справи та накладання штрафів на керівництво цукрового комбінату, а тут, мовчав-мовчав і ось-ось, під власні вибори «проклюнувся» пан Гринчук. І як голова райради, чомусь ініціював нараду райдержадміністрації. І провів фахове (ключове слово – фахове» спілкування з власником підприємства. Може Віталій Юрійович проведе фахове спілкування з Путіним, і той поверне нам Крим. Не дарма на багатьох зустрічах Гринчука, коли він починає розповідати виборцям цю байку йому кричать у відповідь: «Брехун».
Вірогідно, що зустріч Гринчука з власниками ТДВ «Узинській цукровий комбінат» була і не одна. Тим більше, що позашляховик голови Білоцерківської райради «Land Rover Discovery» часто стоїть на парковці біля адміністративної будівлі цукрового заводу. Але, напевно розмови там були інші, все більше про фінансування його виборчої компанії, про жом, про цукор для виборців, про гроші на підписку «Замкової гори» для узінчан.
Ось і виникає майже риторичне питання: отруйники узинського повітря фінансують Гринчука?.
Якось становиться не по собі. Виникає стійке почуття, що у разі ж перемоги чинного голови райради страждатимуть люди, які і далі дихатимуть викидами з спиртового цеху. Можна не сумніватися, що заради крісла очільника Узинської ОТГ Гринчук цілком здатен й надалі прикривати те екологічне лихо, яке коїться у місті…
Загалом, виборча кампанія пана Гринчука до Узинської громади перетворилася на цілковите свято популізму. Чого варта газетка Гринчука – «Громада». Перед очима – типова політична агітка: звернення до людей, іміджеве інтерв’ю та звіт за виконану роботу. Почитавши це, можна подумати: як же пощастило Білоцерківщині з таким головою райради. Потужний економіст, досвідчений апаратник, та ще й допомагає усім, хто того потребує. Настільки крутий мужик, що громада Узина навіть нібито звернулася з проханням очолити ОТГ та правити ними, бо хто ж як не він знає, що робити з містом та як вирішити всі проблеми. А скільки зробив всього для району: школи, фельдшерсько-акушерські пункти, Будинки культури ремонтує, комп’ютери купує, ліками забезпечує. Ну прямо до рани прикладай як подорожник!..
Але навіть у власній агітці Гринчук, якого переповнює бажання продемонструвати свою значущість, примудрився «лажанути». Так, його звіт просто «феєрить» словами «за моєї безпосередньої участі придбано, обладнано, передано» тощо. Таке враження, що Віталій Юрійович на це давав власні гроші. Виходить, голова Білоцерківської райради чоловік – небідний. Хоча протягом останніх 17 років працював лише на державній службі.
Проаналізувавши декларацію за минулий рік, стало відомо, що голова райради заробив 180 тисяч гривень. Не так вже й багато, як для такого мецената, який має утримувати власний благодійний фонд, а також віллу площею понад 300 квадратних метрів. На ці 180 тисяч він примудряється забезпечити не лише себе та свою сім’ю, а ще й дороги ремонтувати, скутери і автомобілі для ФАПів купити. Та придбати ліки разом з засновником благодійного фонду «Фармварта» Денисом Шевченком на 30 мільйонів гривень. Щоправда, як виявилося, прострочених…
Але дивлячись на цю агітку від Гринчука, стає трохи сумно. Перед виборами усі кандидати намагаються приписати собі чужі заслуги. Забуваючи сказати, кошти на ліки та дороги – це наші з вами кошти. Купляти ж за чужі кошти прострочені ліки, на яких потім ще й піаритися – це відвертий цинізм.
Тим паче, насправді ніхто не рахував, скільки медикаментів було роздано людям насправді. Уявіть собі гору ліків на 30 мільйонів гривень. Проконтролювати скільки їх справді пішло у якості «гуманітарної допомоги» – нереально. Тим паче, що це більше видається не спробою допомогти нужденним, а безсоромною утилізацією медикаментів, строк придатності яких вже давно вичерпався.
І за такі дії передбачено кримінальна відповідальність. З огляду на це дивно, що досі правоохоронні органи досі не провели відповідну перевірку благфонду «Фармарта», в діяльності якого є ознаки злочину, передбаченого статтею 321 Кримінального кодексу України (Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту або збут отруйних і сильнодіючих речовин), адже просрочені ліки можуть нести небезпеку життю та здоров’ю людей. Перевірити мають і Гринчука, який у своїй газеті зізнався в своїй співучасті в даній історії з піаром на отруті.
Можна лише здогадуватися, наскільки непростою є ситуація з електоральною підтримкою Гринчука, якщо йому довелося записати собі в заслуги навіть ремонт п’ятирічної давнини узинської школи №1. Який, до того ж, організував не він, а один узинчанин-підприємець. Авжеж, під час виборів у хід ідуть усі можливі засоби, бо на кону стоїть багато чого цікавого. Але Гринчук, мріючи отримати тепле крісло, забрехався…
За материалом mykyivregion
