“Син телефонував матері з полону, але він досі вважається зниклим безвісти. Чи можна добитися зміни цього статусу?”

“Побратими кажуть, що військовий загинув, але тіла немає. Як дізнатись, чи міг він опинитися в полоні?”

“Мій родич не виходить на зв’язок, а я не знаю контактів командира. Куди йти?”. З такими запитаннями до нас неодноразово звертались читачі.

Коли військовий перестає виходити на зв’язок, рідні можуть опинитись у невідомості на довгі місяці. Комусь щастить одразу налагодити контакт з підрозділом і держорганами, а хтось опиняється з болем і невизначеністю сам на сам.

Пошук інформації про бійців, очікування підтверджень, переговори та обміни – це надзвичайно складні процеси і для держави, і для сімей, тому “УП. Життя” вирішила знайти відповіді на поширені запитання про полонених і зниклих безвісти військових.

Це перший текст, у якому ми розповімо, як діяти і що НЕ робити, якщо військовий перестав виходити на зв’язок, хто має шукати бійця та як підтверджується статус військовополоненого або загиблого.

У другому тексті ми детальніше пояснимо, які переваги має підтвердження статусу “військовополонений”, хто займається звільненням полонених і що треба знати про обміни, а також – де рідні захисників можуть отримати підтримку.

Розібратися в цих питаннях нам допомогли:

• представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко;
• речник Міжнародного комітету Червоного Хреста в Україні Олександр Власенко.

Також своїм досвідом пошуку інформації та боротьби за коханого поділилася Марія Алєксєєвич – дружина захисника “Азовсталі”, який пережив теракт в Оленівці, але навіть на той момент не був підтверджений як полонений.

Полонений чи зниклий безвісти? Що треба знати про ці статуси

УП

Військовослужбовець вважається зниклим безвісти, якщо він не повернувся після виконання бойового завдання, і не був підтверджений як полонений або побратими чи родичі не отримали його тіла.

Навіть якщо побратими точно бачили, що бійця взяли у полон, він вважається зниклим безвісти, поки його полон не підтвердить МКЧХ або це не буде встановлено з інших джерел. Аналогічно – якщо побратими кажуть, що боєць точно загинув, але немає можливості забрати його тіло.

Фактично, “зниклий безвісти” може переховуватись і намагатись дійти до “своїх”, може перебувати у полоні або загинути. Але змінити облік зі “зниклого безвісти” на “перебуває в полоні” військова частина й інші установи можуть лише після отримання достовірної інформації про долю військовослужбовця. Детальніше про це – згодом.

Сама назва статусу “зниклий безвісти”, на думку Петра Яценка, недосконала. В уяві багатьох родин вона означає відсутність будь-якої інформації, але у цьому статусі можуть перебувати як військові, про яких у держорганів немає жодних даних, так і бійці, які потрапили на численні відео на російських каналах, виходили з родинами на звʼязок з полону тощо.

Представник Координаційного штабу вважає, що формулювання “зник безвісти” має бути замінене на “пошук особи”. Але поки статус звучить саме так, важливо не впадати у відчай і не плутати його з оперативними даними, які мають СБУ, Коордштаб та інші відомства.

Слід розуміти, що те, як вашого рідного обліковує військова частина, не завжди збігається із тим, які відомості про військовослужбовця має Координаційний штаб або інші державні органи.

Також статус людини, який є у базі НІБ, може відрізнятись від інформації, що мають у Координаційному штабі або Об’єднаному центрі СБУ.

Але підтверджений чи не підтверджений статус “полоненого” ніяк не впливає на процеси обмінів.

Розшук людини триває, допоки не встановлено, де вона перебуває або де поховане її тіло (чи останки). Якщо навіть є відомості про полон, держава не припиняє розшук, поки боєць не опиниться на підконтрольній території.

УП

УП

УП

Як зниклого безвісти визнають полоненим?

Військова частина може обліковувати бійця як полоненого і без офіційного підтвердження від держави-агресора, яке надається через МКЧХ до Національного інформаційного бюро.

Однак підтвердження через МКЧХ має найбільший ступінь достовірності. Існує три шляхи підтвердження статусу військовополоненого через МКЧХ:

Підтвердження від російського “Національного бюро інформації” через МКЧХ

Відповідно до Женевських конвенцій, МКЧХ – це посередник у передачі інформації, яка здійснюється через Національне інформаційне бюро, що є і в Україні, і в РФ.

В Росії ця структура називається “Национальное бюро информации” і входить до структури Міноборони РФ. Коли МКЧХ в Україні звертається із запитом до російського бюро щодо встановлення долі зниклої людини, можуть бути 4 варіанти відповіді.

“Перший варіант: бюро пише, що у них є інформація щодо цієї людини й вони підтверджують його статус військовополоненого.

Другий варіант: статус військовополоненого не підтверджують, тому що ця людина загинула під час бойових дій/її тіло перебуває у якомусь морзі.

Третій варіант: вони відповідають, що інформації про цю людину у них немає. Четвертий варіант – взагалі не відповідають”, – пояснює Олександр Власенко.

Контакти для звернення родин військовополонених

УП

Очікування підтвердження від російського НІБ може тривати місяцями. Інколи МКЧХ має подавати десятки запитів, щоб зрештою отримати відповідь. Логіку “непідтвердження” тих чи інших бійців, які потрапили в полон, важко зрозуміти навіть самим представникам МКЧХ.

“Якщо російське НІБ підтвердило нам статус військового як полоненого, тоді ми змінюємо його статус зі “зниклого безвісти” на “військовополоненого”.

На жаль, немає жодного документа, який регулював би час, за який вони мають відповісти в певний термін. Ми звертаємося із запитом і чекаємо. В принципі зазвичай вони на все відповідають, але це може зайняти місяці”, – каже речник МКЧХ.

Зауважимо, що такі дії з боку Росії є порушенням Женевської конвенції ІІІ, адже згідно з нею, держава, яка утримує полоненого, має повідомити про його потрапляння в полон у якомога коротший строк (ч. 2 ст. 122).

Також вона зобов’язана надати полоненому можливість надіслати родині або МКЧХ картку (маленький лист) не пізніше, ніж через тиждень (ст. 70 ЖК ІІІ).

Після того, як МКЧХ отримує від російської сторони підтвердження статусу, організація зв’язується з рідними полоненого та передає інформацію щодо військовополоненого до українського НІБ, а також подає прохання на відвідування колонії у РФ чи на тимчасово окупованих територіях. Звідси випливає ще один спосіб зміни статусу…

Підтвердження від МКЧХ після відвідування місць утримання полонених

Підтвердити статус військовополоненого можуть представники Міжнародного Комітету Червоного Хреста, які здійснюють візит до місця утримання під вартою.

“Уявімо, що ми прийшли до колонії, щоб відвідати десятеро людей. Бачимо – а там їх не 10, а 50. І ми питаємо – а хто інші 40? Ми збираємо інформацію про цих 40 і тоді змінюється їхній статус. Але це зрідка буває – все-таки частіше відповідає НІБ”, – каже речник Олександр Власенко.

Делегації, які відвідують колонії, складаються лише з громадян третіх країн. За словами речника МКЧХ в Україні, саме нейтральність та “анонімність” щодо побаченого дозволяють МКЧХ потрапляти у деякі місця ув’язнення українців.

Утім, росіяни не завжди допускають МКЧХ до місць утримання. Багато звільнених з полону військових скаржилися, що жодного разу не бачили представників МКЧХ.

Безпосередня присутність МКЧХ під час виходу бійців у полон

Цей спосіб в умовах повномасштабної війни в Україні застосовувався лише під час виходу оборонців Маріуполя з “Азовсталі” у травні 2022 року.

“Якщо людину зареєстрували, нам навіть підтвердження російського НІБ не потрібно. Ми вже звертаємося до них, маючи ці списки, і просимо прояснити, в якому місці ця людина перебуває, говоримо, що ми хочемо її побачити. Тобто нам навіть від них не треба підтвердження, що ця людина є військовополоненим”, – пояснює Олександр Власенко.

Утім, навіть серед оборонців Азовсталі були “непідтверджені” полонені, бо представники МКЧХ не змогли анкетувати всіх. Марія Алєксєєвич, дружина бійця “Азову” та співзасновниця ГО “Спільнота родин Оленівки”, зіткнулася з такою ситуацією. Її чоловік не був внесений до анкет МКЧХ і ніхто не повідомив їй про його вихід з “Азовсталі”.

Дівчина побачила його на відео з колонії в Оленівці 19 травня і продовжувала пошуки інформації самостійно.

“Найперше, що я почала робити, це шукати номер телефону військової частини. Мені пощастило, що Сергій завжди вдома зберігав документи, тому далі мені було простіше подавати інформацію про нього в державні структури, які збирають інформацію про військовополонених та займаються пошуками.

Я знаю родини, в яких немає інформації навіть про те, в якій точно військовій частині служить їхній рідний, і тому це може ускладнити шлях, якщо не почати шукати інформацію самостійно”, – розповідає Марія.

Крім військової частини, дівчина звернулась до Національної поліції, Об’єднаного центру з пошуку та обміну військовополонених при СБУ, НІБ, Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, Уповноваженого Верховної ради з прав людини, до МКЧХ та ООН.

Окрім державних органів, до яких треба звертатися, Марія радить збирати інформацію самостійно, а потім перевіряти, чи не загубилися дані.

“Ніхто з державних органів за майже два роки полону не повідомив, до прикладу, в якій колонії утримується мій чоловік, не сказали, що вони мають будь-які відомості про нього, крім тих, які я надавала увесь цей час самостійно. До того ж надану інформацію треба ретельно перевіряти.

В мене були неприємні ситуації з усіма перерахованими структурами, що в них просто в певний момент втрачалась інформація про мого чоловіка. Наприклад, про його поранення, отримане під час боїв в Маріуполі, про ймовірне місце утримання, про військове звання і посаду. Тому я раджу перевіряти надану інформацію раз на кілька місяців“, – наголошує Марія.

Після потрапляння чоловіка у полон Марія регулярно перевіряла російські канали та ЗМІ. А офіційне підтвердження про статус Сергія вона отримала у серпні 2023 року – за рік і 3 місяці після виходу з меткомбінату.

Джерело: УП