У 2024 році поруч з центральним залізничним вокзалом у Києві змінили організацію дорожнього руху: надали пріоритет громадському транспорту і транзитному руху автомобілів, суттєво обмеживши можливість запаркуватися.
На вулиці Симона Петлюри, яка йде до вокзалу, заборонили паркуватися в правій смузі. Замість неї створили велосипедні доріжки та відділили їх делініаторами. Нововведення зіштовхнуло прихильників людиноцентричної міської політики та водіїв, які звикли залишити машини на 30 хвилин якомога ближче до перонів.
Цієї проблеми могло не існувати. У 2001 році почалося будівництво торгового комплексу з трирівневим паркінгом на 600 місць за сто метрів від будівлі вокзалу. Об’єкт розташований на вулиці Гетьмана Павла Скоропадського, 28.
Забудовник звів каркас будівлі, проклав вулицю між Вокзальною площею та вулицею Скоропадського (тоді – Льва Толстого) і зупинив роботи в середині 2000-х. Понад 20 років територія закинута і не охороняється – там живуть безхатьки.
Власник компанії-забудовника – Андрій Деркач, колишній народний депутат семи скликань. У 2020 році США ввели щодо нього санкції, ідентифікувавши його як багаторічного російського агента. У 2021 році санкції стосовно Деркача запровадила Україна. Нині він сенатор у Раді Федерації РФ, “герой Росії”.
Зважаючи на яскраву біографію “героя”, держава повинна була б експропріювати майно зрадника України і сприяти завершенню будівництва. Натомість у 2024 році фірма Деркача зареєструвала право власності на недобудову і судиться з Київською міською радою за ділянку. Як так вийшло і що буде з паркінгом?
Колишніх кадебістів не буває
Напередодні 10-ї річниці Незалежності України влада затіяла “велике будівництво”: реконструювала багато об’єктів у Києві та інших містах. Тогочасний комплекс робіт можна сміливо назвати одним з найбільших одномоментних перетворень столиці.
На Майдані Незалежності звели підземний торговий центр “Глобус” і Монумент Незалежності, десятки трамвайних маршрутів замінили тролейбусами, демонтувавши кілометри рейок, побудували південний залізничний вокзал і реконструювали будівлю центрального залізничного вокзалу.
До багатьох проєктів залучали приватних інвесторів. У 2001 році КМДА провела інвестиційний конкурс і у 2003 році уклала договір з ТОВ “Валентин плюс”. За умовами договору, інвестор мав звести паркінг на 600 місць, торгово-виставковий комплекс та дорогу поруч з центральним залізничним вокзалом.
Загальна площа об’єкта інвестування становила 32 тис. кв. м, з яких підземний паркінг – 16,5 тис. кв. м, приміщення торгового комплексу – 13,2 тис. кв. м, повідомили в департаменті економіки та інвестицій КМДА.
До лютого 2025 року співвласницею ТОВ “Валентин плюс” була Оксана Терехова, дружина Андрія Деркача. Останній – народний депутат у 1998-2023 роках, син ексголови СБУ Леоніда Деркача, випускник академії ФСБ Росії. Тема його дипломної роботи – “Организация и проведение встреч с негласной агентурой”.
У 2020 році США запровадили проти Деркача санкції за втручання в американські вибори. Департамент юстиції Штатів прямо назвав його російським шпигуном. “Понад десять років Деркач був активним російським агентом, підтримуючи тісні зв’язки з російськими розвідувальними службами”, – йшлося в повідомленні.
Читайте також
Коли правила дорожнього руху не працюють. Як помаранчеві стовпчики заполонили Київ
Деркач утік до Росії після початку великої війни в лютому 2022 року. З того часу він не з’являвся в Україні, отримав російське громадянство, а пізніше став сенатором у Раді Федерації РФ від Астраханської області. Офіційно Терехова та Деркач розлучені. Терехова вийшла із складу офіційних акціонерів ТОВ “Валентин плюс” на початку 2025 року. Єдиним власником товариства став Юрій Берко.
За даними журналістів-розслідувачів, Берко – номінальний власник, довірена особа Деркача, один з чотирьох фігурантів, на яких зрадник безкоштовно зареєстрував 42 гектари землі в Конча-Заспі вартістю десятки мільйонів доларів.
Поганому танцюристу червоні лінії заважають
У 2023 році ТОВ “Валентин плюс” повідомило департаменту економіки та інвестицій КМДА, що не може завершити будівництво обʼєкта, бо на території будівельного майданчика “з невідомих підприємству причин” були нанесені червоні лінії, які відділили територію забудови від проїзду між вул. Скоропадського та Вокзальною площею (близько 50% земельної ділянки для будівництва).
Проблема в тому, що нова вулиця прокладена поверх конструкцій паркінгу, тож пляма забудови збігається з місцями загального користування. Інвестор нібито не раз просив відповідні служби перенести червоні лінії за межі земельної ділянки.
Детальний план території (ДПТ) з червоними лініями на будмайданчику Деркача Київрада затвердила у 2015 році. Згідно з пояснювальною запискою ДПТ, ємність зазначеного підземного паркінгу становить 383 машиномісця. Відповідно до проєктних рішень затвердженого ДПТ, будувати підземний паркінг там можна.
Інвестором розробки цього ДПТ була компанія “Кийбуд” – замовник будівництва житлового комплексу “Династія” на вулиці Липківського, розташованого за 1,5 км від паркінгу. Девелопером цього ЖК виступила компанія “Ковальська”.
Читайте також
Сергій Пилипенко, “Ковальська”: Після обстрілів у жовтні попит на нові квартири взагалі став
Департамент економіки та інвестицій КМДА у 2023-2024 роках просив ТОВ “Валентин плюс” надати актуальну інформацію про стан реалізації інвестпроєкту, строки будівництва та врегулювання питання червоних ліній. Компанія письмово підтвердила готовність виконати зобов’язання за інвестиційним договором після закінчення воєнного стану та в разі розв’язання питання червоних ліній.
Проте компанія Деркача-Терехової заморозила будівництво значно раніше. З 2012 року КП “Київтранспарксервіс” не раз пропонувало розглянути питання замороженого будівництва паркінгу. У 2013-2014 роках КП клопотало про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою, але отримало відмову через відсутність нотаріально посвідченої згоди попереднього землекористувача.
Термін оренди земельної ділянки під паркінгом компанії “Валентин плюс” мав завершитися в лютому 2025 року, повідомили в департаменті земельних ресурсів КМДА. Проте у вересні 2024 року Київрада розірвала договір із забудовником через невиконання умов інвестконкурсу та систематичну несплату за оренду.
Читайте також
Торговий центр над трамвайними коліями. Що буде з найабсурднішим будівництвом Києва
ТОВ “Валентин плюс” оскаржило рішення депутатів у суді, хоча позивач систематично не з’являвся на засідання. Господарський суд залишив позов без розгляду, апеляція теж не прийняла сторону забудовника. Крапку поставив Верховний Суд, підтвердивши законність рішень попередніх інстанцій.
Депутати доручили ТОВ “Валентин плюс” звільнити земельну ділянку, привівши її у стан, придатний для подальшого використання. Водночас сам інвестиційний договір чинний. У ньому не встановлені строки реалізації, тож КМДА не має правових підстав розірвати документ, зокрема в судовому порядку.
Мін’юст на боці Деркача?
Компанія Деркача не полишила надій зберегти актив. У 2024 році вона зареєструвала право власності на об’єкт інвестування, повідомили в Державній аудиторській службі. У відомстві наголошують, що такі дії суперечать інвестдоговору та порядкам Київради. Матеріали ревізії Держаудитслужба передала правоохоронним органам, не уточнивши, яким саме.
Департамент економіки та інвестицій КМДА в грудні 2025 року направив лист в Міністерство юстиції з оскарженням рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ “Валентин плюс” на недобудований паркінг.
У січні 2026 року відбулося засідання комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мінʼюсту, однак рішення з цього питання КМДА не отримала. ЕП надіслала запит в Мінʼюст, але на момент публікації відповідь не надійшла.
Доля паркінгу
Що можуть зробити держава і місто з недобудованою нерухомістю Деркача?
Партнер юридичної фірми VB Partners Денис Шкаровський найбільш реалістичними вважає два інструменти: націоналізація частки в ТОВ “Валентин плюс” у рамках санкційного механізму або спеціальна конфіскація нерухомого майна в межах кримінального провадження. Обидва інструменти передбачають стягнення активу на користь держави, а не територіальної громади.
Націоналізація активів в рамках санкційного механізму можлива за одночасної наявності двох умов: до особи застосована персональна санкція у вигляді блокування активів і доведено, що ця особа своїми діями сприяє РФ.
Закон дозволяє стягувати не лише активи, які формально належать підсанкційній особі, а й ті, якими вона може прямо або опосередковано розпоряджатися, каже засновник адвокатського об’єднання “Марусяк і партнери” Володимир Марусяк.
“До Юрія Берка персональні санкції не застосовані, тому пряме стягнення його частки в компанії неможливе. Юридичною альтернативою може бути позов Мін’юсту про націоналізацію активів Деркача за умови доведення, що Берко є номінальним власником, а реальний контроль над активом здійснює саме Деркач. Така практика вже сформована у ВАКС”, – підтверджує Шкаровський.
Марусяк додає, що міська влада може ініціювати передавання такого майна в комунальну власність. “У цьому контексті справедливим виглядає підхід, за якого земельна ділянка та об’єкт незавершеного будівництва можуть передати громаді – первинному власнику земельного ресурсу”, – каже юрист.
Інший інструмент – спеціальна конфіскація в межах кримінального провадження. Об’єкт незавершеного будівництва можуть конфіскувати, якщо слідство доведе, що його зведення пов’язане з вчиненням кримінального правопорушення або що роботи фінансувалися коштами, отриманими злочинним шляхом.
Читайте також
Обмеження проти українців: що не так з вітчизняними санкціями та як їх покращити?
У разі застосування санкційного механізму стягнутий актив передається ФДМ, а він визначає модель його використання. Закон дозволяє передавати актив в оренду, закріплювати за держпідприємствами, що перебувають в управлінні ФДМ, передавати в управління іншому органу або продавати на відкритих торгах. Ідеться про комерціалізацію активу для отримання державою доходу, додає Шкаровський.
Інша логіка діє у випадку спецконфіскації. Конфісковане в межах кримінального провадження майно підлягає реалізації із спрямуванням коштів до бюджету.
“Обидва механізми передбачають можливість монетизації активу, однак у випадку санкцій держава спершу отримує інструмент управління, тоді як спеціальна конфіскація орієнтована на реалізацію майна”, – резюмує юрист.
