Він родом із Чилі — країни природних контрастів. Землі, де полум’я андійських вулканів межує із віковим мовчанням льодовиків, а безжальна пустеля Атакама поступається місцем щедрим виноградним долинам.
На батьківщині Бакарді служив карабінером — поліцейським, який присягнув охороняти громадян і закон. Із кожним виїздом на допомогу він усе чіткіше відчував: це не просто служба. Він усвідомив, що його справжнє покликання — ставати щитом між небезпекою й тими, хто не здатен захистити себе сам.
Відчуття відповідальності не має кордонів. Коли Росія розв’язала війну проти України, а цивільні стали мішенню обстрілів, він побачив знайому картину — людей, яким потрібен захист. І саме це привело його на передову російсько-українського протистояння:
“Я приїхав сюди, бо хотів допомагати людям. Я побачив, що гинуть діти, — особливо в Маріуполі. Побачив виснажених військових. На мою думку, те, що робить Росія, — це злочин. Конфлікти можна вирішувати іншими шляхами. Це як дати відсіч хулігану, і я відчуваю, що здатен допомогти зупинити це насильство”.
Перед тим як опинитися в Україні, він уже обрав шлях, який під силу не кожному. Французький іноземний легіон, 2-й парашутний полк, гірська рота — служба там означала щоденне випробування на витривалість і характер. Той досвід загартував його, втім справжній фронт був попереду:
“Я відслужив два з половиною роки. Контракт зазвичай п’ятирічний, але я розірвав його раніше, бо хотів потрапити на реальну війну. Мені було важливо перевірити свої навички в бойових умовах”.
Досвід служби в правоохоронних органах та Французькому іноземному легіоні забезпечив йому належну фізичну іпрофесійну підготовку. Однак характер бойових дій в Україні суттєво відрізнявся — вищою інтенсивністю, технологічністю,темпом операцій. Минуле знання було перевагою, але не гарантією готовності.
Щоб відповідати вимогам російсько-українського фронту, Бакарді пройшов спеціалізований курс підготовки, орієнтований на умови сучасної війни. Лише після цього його допустили до виконання бойових завдань:
“Підготовка тривала місяць: штурми окопів, розвідка в лісі, бої у міській забудові, медична підготовка. Усе було спрямоване на специфіку цієї війни, яка суттєво відрізняється від бойових дій в Афганістані, Іраку чи Африці”.
Саме це поєднання попереднього досвіду та нових знань дозволило йому долучитися до команди Omega у складі 3-го Інтернаціонального легіону оборони України. Цей англомовний спецпідрозділ має репутацію одного з найефективніших у виконанні складних, надризикованихзавдань. Вони діють малими мобільними командами по чотири – шість бійців, що забезпечує швидкість, гнучкість і надійність під час бою:
“Я одразу відчув, що група надзвичайно згуртована. Усі мотивовані служити в Україні. Усі говорять англійською, що забезпечує чітку комунікацію. Під час штурмів окопів, боїв у міській чи лісовій місцевості кожен доповнює іншого, тому ми працюємо як єдине ціле. Багато бійців мають підготовку за стандартами НАТО, тож я можу ефективно взаємодіяти з бійцями з Канади, Німеччини чи Португалії — підходи можуть різнитися, але база спільна”.
Omega не приймає випадкових людей. Жорсткий відбір передбачає фізичні нормативи, бойовий досвід і стійкість до стресу. Це не місце для романтиків війни — лише для тих, хто готовий до відповідальності й постійної небезпеки. І вже з перших хвилин Бакарді відчув — він серед своїх:
“Коли я приєднався до команди, одразу побачив — всі в чудовій фізичній формі, а це життєво важливо. Тренування відбуваються щодня: ранкова фізична підготовка, біг, підтримка бойової готовності. Мої побратими — справжні професіонали, які зберігають голову холодною навіть у найзапеклішому бою. Я можу вирушити на завдання з будь-ким із них і бути впевненим, що ми впораємося”.
На момент нашої розмови Бакарді вже близько шести місяців служив у складі команди. За цей час він брав участь у численних операціях у Харківській області — зокрема, поблизу Куп’янська та на околицях Харкова. Його досвід включав оборонні дії, скоординовані штурми та розвідувальні місії в гарячих точках.
Лінія фронту невпинно пульсувала, а небо кишіло дронами. Втім витримка й бойовий досвід Бакарді принесли йому нову роль — командира групи. Але на цьому фронті лідерство — це не формальність. Це прийняття рішень під вогнем, ясність мислення та готовність крокувати першим у невідомість:
“Я зазвичай іду першим, щоб проаналізувати, що відбувається. Коли вступаєш у контакт — із дроном чи ворогом, — адреналін бере гору, і це нормально. Треба залишатися спокійним, не думати, що ти зараз помреш. Мотивувати себе і команду, навіть у простих речах, як-от зайняти укриття. Чим більше комунікації, тим більша згуртованість. Тож головна функція — зберігати спокій і передавати цей спокій команді”.
Війна для Бакарді — це значно більше за бойові накази чи оборону рубежів. Це про усвідомлення цінності життя й того, за що варто стояти до кінця. Нехай завтрашній день і здається хитким, посіченим прильотами та сиренами, людська надія залишається незламною. Серед невизначеності він знайшов те, на що не сподівався, — стосунки, які принесли тепло в сувору реальність війни. Для нього це стало нагадуванням, що навіть у найтемніші часи життя продовжується:
“Чесно кажучи, коли я прибув сюди, мене вразили українки — вони неймовірні. І кілька місяців тому я зустрів одну дівчину, тому зараз ми разом. Я сподіваюся, що якщо війна закінчиться — і якщо ніхто з нас не загине до цього — ми зможемо продовжити наші стосунки в Україні або деінде”.
Дізнатися більше про те, як живуть та воюють Легіонери Вільного Світу, а також доєднатися до хоробрих, можна на офіційному сайті: https://ildu.mil.gov.ua/uk
Текст: Дмитро Толкачов
