Це продовження історії Макса — австралійця українського походження, який приїхав в Україну на сімейний відпочинок у 2021 році, а після початку повномасштабного вторгнення вирішив залишитися й боронити країну, де народився.
Колишній медбрат, а сьогодні бойовий медик і керівник медичної евакуаційної групи 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка, Макс за роки служби пройшов майже весь східний фронт.
У другій частині — про те, як змінилася війна за роки його служби: від швидких маневрів і масованих механізованих атак до фронту, де безпілотники визначають спосіб пересування, ведення бою та виживання. А також — чому Україна знову стала для нього домом, що він радить іноземцям, які розглядають можливість служби в ЗСУ, і чому досвід цієї війни, на його думку, може визначати майбутнє.
Від маневрів до війни дронів
Макс долучився до Збройних Сил України на самому початку повномасштабного вторгнення – в період, коли характер бойових дій суттєво відрізнявся від того, яким він є сьогодні:
“На фронті було багато мобільних підрозділів, швидких маневрів і флангових атак. Йшлося не стільки про утримання та укріплення позицій, як це відбувається зараз, скільки про постійний рух.”
Згодом характер бойових дій змінився. Особливо це було помітно в районі Бахмута, де, за словами Макса, війна перетворилася на справжню бійню:
“Ми займали позиції, після чого руху майже не було. Більшу частину часу росіяни мали чисельну перевагу — перевагу в людях та артилерії, а ми, по суті, робили все, що могли, щоб відбивати атаки.
Вони виходили на позиції, а наші кулеметники відкривали вогонь — і їх одразу знищували.
Тоді дронів було значно менше. У нас були Mavic. На них встановлювали прості механізми для скидання гранат, тож вони працювали досить добре.”
А приблизно з 2024 року, особливо у 2025-му, війна, за спостереженнями Макса, змінилася ще раз. Тепер її значною мірою визначають безпілотники:
“Ви вже не побачите великих механізованих атак та масованих атак піхоти. Тому що це було б самогубством. Натомість невеликі групи військових намагаються пересуватися окремо, дістаючись до позицій різними маршрутами.
Доводиться багато рухатися та чекати, поки над тобою пролетять дрони, бо нині їхня кількість надзвичайно зросла.
Тож війна перетворилася з мобільної війни, мабуть, на щось на кшталт Першої світової.
І тепер це — майбутнє.”
Україна знову стала домом
За роки служби Макс не лише звик до війни — він почав сприймати Україну як місце, де хоче залишитися:
“Я бачу тут своє майбутнє.
Я тут уже достатньо довго, щоб пустити коріння. Тепер у мене є дім.”
Тому Макс планує залишатися в Україні й після завершення війни — принаймні в найближчому майбутньому, наскільки він може це передбачити:
“Плани повернутися в Австралію? Так, я, мабуть, міг би їздити туди у відпустку чи щось таке, але думаю, що залишуся тут.
Мені тут дуже сподобалося.”
Що варто знати тим, хто хоче приєднатися
Власний досвід дозволяє Максу говорити й про тих, хто тільки розглядає можливість служби в Україні. На його думку, попередній військовий досвід не є обов’язковою умовою. Новобранців тут вчать усьому, що їм потрібно знати для ведення війни у сучасних умовах:
“Спочатку ви пройдете базову підготовку, а потім вас направлять до підрозділу. Там ви матимете невеликий вступний період, щоб ознайомитися з роботою підрозділу, а потім вас відправлять на спеціалізоване навчання відповідно до обраної посади.”
Водночас Макс зазначає, що для частини іноземців важливим фактором є грошове забезпечення, яке вони порівнюють із виплатамивійськовослужбовцям у своїх країнах. Однак, на його думку, фінансова мотивація сама по собі не повинна бути єдиною причиною рішення долучитись до служби:
“Так, їм платять справді добре порівняно з військовими в їхніх країнах. Але я б добре все обдумав, перш ніж приїжджати сюди.
Якщо ти справді готовий до цього, якщо ти молодий або, можливо, хочеш залишити своє минуле життя позаду, це може стати для тебе чудовим досвідом.”
Для нього самого служба стала тим, що уже змінило його характер, а в майбутньому може дати змогу переосмислити власне життя:
“Я став іншою людиною.
Після війни цей досвід допоможе мені визначити пріоритети і краще зрозуміти, куди рухатися далі — що робитиму потім.”
Війна майбутнього
Макс вважає, що сучасна війна, особливо з огляду на масштаб використання дронів, є військовою школою, аналогів якої раніше майже не було. Тому ті, хто сьогодні навчається працювати з безпілотними системами на фронті, фактично отримують досвід війни, яка може визначати майбутнє:
“Технології розвиваються надзвичайно стрімко, тож ви станете головною бойовою силою майбутнього.
Якщо ви вирішите приєднатися, ви отримаєте чудовий досвід.
Що ще тут сказати?
Йдіть цим шляхом — шляхом воїнів!”
Дізнатися більше про іноземних добровольців у лавах Збройних Сил України та приєднатися до них можна на офіційному сайті:https://ildu.mil.gov.ua/uk
Дізнатися більше про 92-уокрему штурмову бригаду імені кошового отамана Івана Сірка та приєднатися до неї можна на офіційному сайті:
https://recruiting-92.army/
Текст: Дмитро Толкачов
