Док приїхав до України з Південної Африки — країни, розташованої за тисячі кілометрів від війни, яку росіяни розв’язали в Європі. Маючи медичну освіту, але не маючи досвіду військової служби, у 2025 році він вирішив вступити до Збройних сил України. Сьогодні Док — бойовий медик взводу 60-ї окремої механізованої бригади, де застосовує свої професійні навички там, де вони найбільше потрібні, — на полі бою.
У першій частині нашої розмови Док розповідає про свій шлях до війська, навчання на бойового медика, труднощі на передовій і моменти, коли навіть чашка солодкого чаю та шматочок шоколаду можуть стати справжньою розкішшю. А також ділиться порадами для тих, хто лише планує долучитися до українського війська.
Із Південної Африки до України
Здобувши медичну освіту й отримавши фах лікаря, Док переїхав до України, де близько двох років викладав англійську онлайн. Хоча він давно хотів долучитися до Збройних сил України, невизначеність і ризики певний час стримували його від цього рішення:
“Зрештою, коли я краще зрозумів, що тут насправді відбувається, то вирішив долучитися до війська у 2025 році. Я вже мав медичні знання й хотів застосовувати їх на практиці, адже на той час не мав такої можливості. Я розумів, що потрібні люди з медичними навичками, і думав, що можу бути корисним”.
Медичні знання на передовій
Завдяки медичній освіті Доку було відносно легко опанувати принципи надання медичної допомоги військовослужбовцям в умовах війни:
“Щоб потрапити на передову, мені не потрібно було спочатку проходити спеціальний медичний курс — достатньо було пройти базову військову підготовку. Після цього я вже служив медиком взводу”.
Згодом він попросив командира дозволити йому додатково пройти курс бойового медика, і той погодився:
“Курс тривав півтора місяця, щоправда, усе було українською мовою. На щастя, я трохи знаю українську, тож мені вдалося успішно пройти це навчання”.
Уміння радіти дрібницям
Один із найяскравіших спогадів Дока пов’язаний із періодом після операції із зачистки певної території. Тоді постачати необхідне на позиції ставало дедалі складніше.
Логістика була постійною проблемою, особливо коли йшлося про їжу та воду. За два дні до того, як підрозділ мав залишити позиції, постачання так і не надійшло:
“У нас залишилося лише трохи води та, здається, чотири чи п’ять шоколадних батончиків”.
Уранці, коли військовим нарешті повідомили, що вони залишатимуть позиції, Док прокинувся о п’ятій і взявся до звичних ранкових справ. На той момент на чотирьох військових залишився лише один шоколадний батончик:
“Тож я заварив усім чай, додав багато цукру, бо його в нас було вдосталь, і розділив шоколадку на чотири шматочки. Потім пішов тунелем, щоб розбудити командира”.
Після кількох днів обмежених запасів навіть чашка чаю та шматочок шоколаду стали приводом для радості:
“Командир був неймовірно радий.Він очікував лише на чай, а тут ще й маленький шматочок шоколаду!”
Для Дока ця історія — нагадування про те, що навіть тоді, коли голод і складні умови стають частиною повсякденного життя, прості речі все ще можуть приносити радість:
“Це був справді кумедний момент. Знаєте, ти дуже голодний, але все одно можеш радіти таким дрібницям. Цей епізод назавжди залишився в моїй пам’яті”.
Поради майбутнім добровольцям
Говорячи про підготовку до служби в Україні, Док наголошує на двох важливих речах:
“Перше, і це простіше, — фізична форма. Іноді доводиться багато бігати, тому гарнафізична підготовка справді дуже важлива.
Друга річ — бойовий дух. Буде важко, тому потрібно морально підготуватися до труднощів, щоб пройти через них і не здаватися”.
Док радить майбутнім добровольцям не приїжджати з нереалістичними уявленнями про війну. Натомість він рекомендує вчитися в тих, хто вже давно служить, має практичний досвід і добре знає свою справу:
“Моя порада — не приїжджайте сюди з надто романтизованими уявленнями про війну. Не думайте, що станете тут якимись суперсолдатами.
Натомість слухайте тих, хто вже давно тут служить, має досвід і знає, що робить. Звертайте увагу на людей, яких поважають їхні підлеглі і які водночас користуються повагою командирів.
Рівняйтеся на таких людей. Вони подбають про те, щоб ви отримали найкращу підготовку, найкраще спорядження й мали найкращі можливості для виконання своєї роботи. Вони дбатимуть про вас, а ви зможете дбати про них”.
Дізнатися більше про іноземних добровольців у лавах Збройних Сил України та приєднатися до них можна на офіційному сайті:https://ildu.mil.gov.ua/uk
Дізнатися більше про 60-ту окрему механізовану Інгулецьку бригаду та приєднатися до неї можна на офіційному сайті:
https://60brigade.mil.gov.ua/
Текст: Дмитро Толкачов
