Тактична медицина покликана рятувати життя в умовах бойових дій. Утім, помилки і незнання деяких правил можуть тільки нашкодити пораненим.
Якщо їх знати та уникати – це рятує життя та знижує ризики інвалідизації людини. Деякі поради цьому тексті будуть корисні не тільки військовим, а й цивільним, адже російські обстріли зачіпають усіх. Для цього ми поговорили з:
Реклама:
бойовою медикинею під псевдо Саша Кись;
медикинею медичної служби “Ульф” окремого батальйону Вовки да Вінчі Мариною Халімоненко;
начмедом 3 штурмової бригади Вікторією Ковач;
хірургом медичної служби “Ульф” Євгенієм “Бециком” Коломійцем.
Помилка №1: Використання жіночих тампонів для зупинки кровотечі
Один з методів зупинки кровотечі називається “тампонування” або “тампонада”. І до жіночих гігієнічних засобів це не має жодного стосунку. Як пояснює Саша Кись, міфи про тампони тягнуться ще з часів війни в Афганістані. Згодом вони перекочували в нашу армію.
“Завдання жіночого тампона не перекрити критичну кровотечу, а поглинати рідину у межах своїх можливостей. Далі він починає протікати. Себто він не допомагає крові згортатись чи зупинятись”, – розповідає медикиня.
Тампонування – це метод зупинки критичної кровотечі. Медикиня пояснює, що під час тампонади критичну роль відіграє насамперед тиск.
РЕКЛАМА:
“Суть в тому, що при тампонаді ми знаходимо джерело кровотечі й дуже-дуже щільно набиваємо матеріалом рану. Таким чином ми фактично фізично створюємо корок в місці розриву судин. Це боляче і це потребує чимало матеріалу. По факту це може бути навіть футболка, порвана на смужки. Але робити таке варто лише в екстреній ситуації”, – каже вона.
Гемостатичні бинти/марлі за допомогою речовин, якими вони просочені, часто мають знезаражувальну дію, а головне, допомагають крові швидше згортатись. Але тиск на рану залишається ключовим.
Тампонада. Тренування
З дозволу авторів
Тампонада. Тренування
З дозволу авторів
Помилка №2: “Щось” замість якісного турнікета
Коли йдеться про турнікети, то думка “краще щось, ніж нічого” дуже небезпечна. Іноді в аптечках бійців і досі можна побачити, наприклад, джгути Есмарха. Не можна сказати, що цей джгут не працює. Основна проблема в тому, що він – гумовий.
“Гума вимоглива до умов зберігання. Якщо її довго носити на прикладі, то вона стає крихкою і часто в критичній ситуації, коли він потрібен, джгут не працює”, – каже Саша Кись.
Реклама
Окрема біда – неякісні турнікети, які часто потрапляли на фронт з початком повномасштабного вторгнення і, на жаль, досі потрапляють.
У чому їхня небезпека? Медикиня пояснює, що це стає зрозуміло саме в критичній ситуації, коли вже пізно.
“По-перше, вони часто рвуться, це найочевидніша проблема. Також скручуються вузлом, що не дає створити достатню компресію (тиск) і, як наслідок, зупинити кровотечу. Вони можуть бути завузькими і лише погіршувати травму. А ще у неякісних турнікетів часто ламаються воротки”, – каже Саша Кись.
Вороток – саме та невелика деталь, яку ви обертаєте, щоб зупинити кровотечу та зафіксувати турнікет.
Помилка №3: Відсутність конверсії турнікета там, де це можливо
Конверсія турнікета – окрема і дуже складна тема. Це не просто “помилка”. Це те, що має дуже важкі наслідки для бійця і призводить до високих ампутацій кінцівок, які не підлягають протезуванню.
Конверсія турнікета – це заміна турнікета на інший метод зупинки кровотечі, наприклад, тампонаду. Саша Кись пояснює, що і в наказі МОЗ, і в стандартах НАТО прописано, що боєць повинен володіти навичками конверсії турнікета:
Реклама
“Ця навичка відноситься до критичних. Проте, це також і складна навичка, причин, чому її опановують не всі бійці – багато. Комусь не пощастило з навчанням на БЗВП (базова військова підготовка), а хтось сам поставився до інструктажу з такмеду недбало”, – каже медикиня.
Наприклад, нещодавно військовослужбовець Іраклі Андронікашвілі написав на своїй сторінці у Facebook, трагічну, проте розповсюджену для війська історію.
“Замість вечірнього чаю, привезли двох 300-х. Поранення гомілки. А турнікети накладено 10 та 12 годин тому. Максимально високо і як результат – ампутації. Хренові ампутації, без шансу протезування… Хірурги казали що в цьому випадку турнікети НЕ БУЛИ потрібні. Взагалі”, – йдеться в дописі.
“Золоте правило” – повторний огляд пораненого бійця, якщо це дозволяють умови. Тобто після накладання турнікета, при першій можливості варто зрозуміти масштаби та розташування поранення. Цілком можливо, що турнікет і не потрібен, і, знявши його, ми врятуємо людині кінцівку.
“Збірна солянка” турнікетів
З дозволу авторів
Помилка №4: Відсутність щитків на очі
Ще одна помилка, через яку поранені втрачають зір – це невикористання щитків на очі. Очні щитки – це те, що обов’язково входить в індивідуальну аптечку першої допомоги (Individual First Aid Kit, IFAK), каже Саша Кись.
Реклама
Щиток накладають на поранене око. Він має захистити око від тиску, який може призвести до втрати зору: тканинна пов’язка може прилипнути до рани та призвести до вивороту ока.
Дуже важливо підкладати під пов’язку саме жорсткий щиток, не марлю чи іншу тканину.
Помилка №5: Неправильне лікування опіків та незначних порізів
“Перекис – наше все, і нема на те ради”, – іронізує Халімоненко. Медики да Вінчі його не використовують, додає лікарка. Але загалом на наших просторах і досі популярний перекис водню та зеленка.
Для невеликих порізів достатньо обробити рану водою та милом. А перекис водню може подразнити шкіру та, навпаки, уповільнити процес загоєння. Національна служба здоров’я Великої Британії пише, що антисептики також можна використовувати для обробки рани, але важливо, аби вони не потрапляли в середину. Ви можете також покрити рану стерильною пов’язкою.
Марина Халімоненко каже, що з антисептиків найбільшу доказовість має розчин Бетадину або Повідон-йоду. Перед його застосуванням рану також важливо помити. І, звичайно, цей розчин не можна використовувати тим, хто має алергію на йод.
Що ж стосується опіків, то люди використовують для їх лікування лід, сире яйце або навіть… сечу. Це все дуже небезпечно. Лід може пошкодити вже обпечені тканини. А жир створює плівку, яка не дозволяє ураженому місцю охолоджуватись.
Реклама
Єдина ефективна перша допомога – це промити опік прохолодною водою. Лікар також може прописати мазь з антибіотиком за потреби. Марина Халімоненко також радить мати в аптечці протиопікові гідрогелеві пов’язки: вони охолоджують обпечене місце та знижують ризики інфікування.
Проте хірург Євгеній Коломієць додає, що гідрогелеві пов’язки краще використовувати для побутових опіків, коли рана не забруднена. У польових умовах або вже на стабпункті краще накласти суху стерильну пов’язку, яку варто часто змінювати.
“Вологе середовище – це краса для флори, тобто підвищуються ризики інфікувань”, – каже він.
Читайте також :
Загинув, бо наклали непотрібний турнікет. Історії хірурга зі стабпункту про поранення і смерті, яким можна було запобігти
Помилка №6: Тампонування черевної порожнини/грудної клітки
“Порожнини не тампонуються: немає точки притиснення, як з кінцівками – до кісток. Тампонування тут немає сенсу, бо бинт просто “рухається” у порожнину, а вона може “прийняти” його дуже багато”, – каже Ковач. Що робити? Біда в тому, що на рівні бойового медика – опцій немає.
“Щоб зупинити такий вид кровотечі, треба якомога швидше знайти її джерело і перетиснути судину. В більшості випадків – це можливо тільки хірургічно”, – каже Ковач.
Реклама
Тож терміновий контакт з медичним працівником, який володіє навичками хірургічної зупинки кровотечі – єдине спасіння.
Помилка №7: Відсутність шийного коміра
Це помилка, яку іноді можна побачити на етапі евакуації.
Шийний комір призначений для стабілізації шийного відділу хребта і голови.
“Особливо він важливий, коли ми не можемо виключити травму шийного відділу хребта у бійця. Наприклад, якщо він втратив свідомість”, – каже Вікторія Ковач.
Читайте також :
“Краще нічого, ніж щось”: що не так з турнікетами на фронті
Що з цього може знадобитися цивільним?
Певні навички такмеду під час війни потрібні і в цивільному житті. Хоча і в мирний час знання можуть врятувати. Згадайте лише випадок з українським військовим, який врятував хлопця після ножового поранення під час своєї відпустки у Венеції. Кровотечу вдалося зупинити до приїзду швидкої, завдяки турнікету, який боєць звик носити з собою.
Реклама
Які навички потрібні всім:
вміти перевіряти дихання в людини;
перекладати людину без свідомості у безпечну позицію;
робити серцево-легеневу реанімацію;
накладати турнікет;
правильно обробляти опіки, порізи та переломи.
В умовах війни певні навички тактичної медицини можуть стати критичними для виживання чи збереженні функціонування. Це ті знання, якими точно не варто нехтувати.
Наталя Бушковська, комуніцаційниця БО “БФ Лелека-Україна”, спеціально для УП. Життя
Матеріал написано у співпраці з Благодійним фондом “Лелека-Україна”, який допомагає рятувати життя бійцям на передовій.
