Серед сотень гектарів лісів і полів фронтової Харківщини, під постійні удари КАБів, дронів та важкої артилерії, ворог продовжує свої щоденні намагання йти вперед. Прорватися штурмом, промчати мотоциклами, багі чи бронемашинами, просочитися диверсійно-розвідувальними групами. Між російськими окупантамита мирними містами – воїни нашихЗбройних Сил. Тут, поряд із побратимами з 92 Окремої штурмової бригади імені Івана Сірка, тримають оборону українські та іноземні добровольці з Інтернаціонального легіону оборони України.
У сірій зоні, що моментами сягає 40 кілометрів у ширину, недостатньо просто дивитися в сектор, адже окупантможе з’явитися звідусіль. Підрозділ безпілотних літальних авіаційних комплексів працює в радіусі досяжності безлічі рашистських засобів ураження, розуміючи, що орки, у разі виявлення місця запуску безпілотників, не пожаліють ані бомб, ані снарядів, не кажучи вже про симетричну відповідь. У хлопців із різних країн світу різні долі, вони пройшли через важкі бої у складі піхотних підрозділів, більшість з них повернулися до строю після поранень. Ці люди прекрасно розуміють, що таке “очі” для піхоти, як важливо передати інформацію своєчасно і наскільки цінно вступити у бій та знищити виявлену загрозу самостійно. Чітко, точно, планомірно, без зайвих емоцій, доводячи справу до кінця, поприщохвилинний смертельний ризик.
«Дом» – офіцер 3 Інтернаціонального легіону оборони України. Він – командир Підрозділу безпілотних авіаційних комплексів. Очолює команду вже близько року. Разом із сержантом Андрієм, на позивний “Борсук”, легіонери показують нам позицію пілотів дронів-розвідників.
Бойовий шлях “Дома” розпочався ще у 2015 році в добровольчому підрозділі Карпатська Січ. З того часу офіцер воював у піхоті, був командиром розвідгрупи. З початкомповномасштабного вторгнення повернувся у свою 93-тю механізовану бригаду, з якою воював фактично повсій Харківщині: оборона міст Харків, Ізюм, Соледар, Бахмут. Після другого поранення Дом знову повернувся на службу, тепер уже в Легіон.
– Іноземці – це особлива історія, – ділиться досвідом командир. – Вони сприймають слова, думки, події з огляду на свій досвід і світогляд. Це необхідно розуміти. Коли в одному підрозділі можуть бути представники 10–15 різних країн із різних континентів – звести усе водну систему, щоби люди працювали якєдиний організм, – доволі складнезавдання. Дуже багато з них проходили військову службу в своїх країнах, в інших військових формуваннях. Можна повчитися і в них. Їхній досвід організації бойових дій корисний. Чи абсолютно релевантний? Ні. Тому що більшість світу відстає від нас урозумінні сучасної війни.
Сержант “Борсук” не так давно носить піксель, але екстремальне водіння небезпечною фронтовою дорогою у його виконанні яскраво свідчить, що це заняття зовсім не нове для легіонера.
– Андрій, перш ніж приєднатися до війська, роками допомагав нам як волонтер, – пояснює “Дом”. – Він іноді вантажі завозив туди, куди багато військових не завжди могли доїхати.
Пікап хлопців виглядає, наче монстр, спеціально підготовлений для раллі бездоріжжям. Перші ж кілометри демонструють, що недешеве переобладнання проводили зовсім не для краси. Воїни не приховують: навіть така підвіска погано витримує фронтові реалії, потребує постійного догляду і частого ремонту, на жаль, далеко не дешевого. Але, в даних умовах – це питання життя і смерті.
– Специфіка їзди сучасною прифронтовою зоною дуже багато в чому опирається на слух і на знаннямісцевості, – пояснює Андрій. Як було озвучено, здається, одним з ізраїльських генералів, сьогодні можна умовно сірузону розтягнути майже до 40 кілометрів. Тобто в дві сторони – за можливостями засобів ураження. 20кілометрів – наших, 20 – їхніх. Засоби ураження настільки дешеві і високоточні, що цей реальний сіряк набагато більший ніж раніше. І це в ході руху фронтовими дорогами потрібно враховувати. Особливості місцевості,досвід, специфіку роботи вороганеобхідно розуміти і знати, де ти повинен дати газу, де – сховатися за складками місцевості, а де можеш відносно спокійно переміщатися.
Дом не приховує гордості за своїх хлопців:
– Коли людина дійсно хоче чогось, має мету, розуміння, як її досягти, бажає вчитися і бажає змін, – це і є запорукою успіху. Нам вдалося організувати цей процес, замкнути цей цикл, виконати завдання. І як командир я, напевно, відчуваю гордість та повагу до людей, що вони, мій підрозділ, це зуміли.
Офіцер не плекає ілюзій щодо швидкого чи легкого завершення бойових дій. Він давно налаштував себе та свою команду на важку і тривалу бойову роботу:
– Кожного разу, коли був уражений і знищений ворожий об’єкт, танк, бойова броньована машина чи ще щось,ти розумієш, що оця ціль, – вона вже не становитиме загрозу. Планомірне зменшення сил ворога і є нашимосновним завданням. Ще десь у 22-му році я зрозумів, що не можна сприймати війну як спринт. Це має бути постійна методична робота. Тому я стараюсь підходити до цього питання беземоційно. У нас є завдання, у нас є робота, нам треба її виконувати на своєму місці.
На самій позиції робота кипить: радіопереговори, дії операторів, короткі команди, технічні звуки найрізноманітнішої апаратури, і, звісно, вибухи ворожих прильотів на відстані, яку нам важко визначити, – куди ж безних.
Легіонер із позивним «Фродо» в силу своєї спеціальності веде досить відсторонений спосіб життя. Він нечастозустрічає побратимів з іншихпідрозділів. Але добре розуміє відповідальність своєї роботи, тому викладається на повну:
– На сьогоднішній день розумієшважливість ролі – бачити з повітря. Та ж сама піхота, можливо, трошки краще себе почуває, коли розуміє, що хоча б хтось за ними спостерігає і бачить ситуацію. Є ризики й загрози, пов’язані з логістикою, складнощі під час польотів. Буває, мозок втомлюється і намагаєшся витрачати енергію передусім, щоб фокусувати погляд. Коли знаходишся на різних позиціях – рельєф все ж таки відрізняється відносно самої позиції і відносно точки розвідки. Це вносить свої корективи і змінюється радіогоризонт. Тому доводиться іноді навіть навмання шукати способи так, щоб долетіти, десь перелетіти, десь повернути, щоб знайти якусь стабільність у польоті.
Про незламність і патріотизм легко говорити з пафосом у глибокому тилу.Інтерв’ю відбувається безпосередньо на позиції, тому Фродо не приховує, що, як і кожному солдату, йому хочеться миру. Але в жодному разі не такого, щоб очікувати через певний час ще більшого напливу ворога:
– Так, щоб наша країна оговталась і розвивалася в усіх напрямках. У культурній, технологічній, соціальнійсферах. І, звичайно, економічній, адже вона впливає також на всі інші.
Фродо найбільше цінує у своїх побратимах взаєморозуміння,витримку, холоднокровність, вміння не піддаватися паніці та не поширювати її за будь-яких обставин:
– Це дуже важливо у деяких випадках. Сам почуваєшся спокійніше, коли такі люди поруч. Ми всі одне одного розуміємо, навіть не дивлячись на те, що у мене не ідеальне володіння іноземними мовами. Психологічна витримка під ворожими прильотами – це не те, що закладено природою. Вонанабувається з досвідом. Стосовно хлопців, з якими ми тут разом, – до них завжди можна звернутися за допомогою у питаннях з електротехнікою чи будь-яких інших.Завжди допоможуть, підкажуть.
Bugs з Ірландії. У Легіоні з липняминулого року. Він закінчив магістратуру та мав намір вступати у докторантуру, але, зрештою, вирішив приєднатися до Збройних Сил України:
– Я служив у Французькому іноземному легіоні, був піхотинцем. Івирішив, що можу використати ці навички в бою.
Легіонер, попри свої наукові здобутки і серйозний бойовий досвід,надзвичайно скромна людина з яскравим почуттям гумору. Його позивний, запозичений у кролика з відомого мультфільму, приховує глибокий розум та грізний характер. Захищаючи Україну, Bugs виконав шість місій у складі піхотних підрозділів, двічі був поранений ворожими дронами, але сам не вважає, що зробив щось надзвичайне:
– То всі просто сиділи на позиціях. Але, знаєте, люди вважають це нормальним, бо зараз лінія фронту дуже розтягнута. Подивіться на сіру зону: через загрозу дронів вона в деяких місцях, мабуть, має ширину до сорока кілометрів. Тож ви намагаєтеся захистити цю лінію, і без піхоти на передовій неможливо утримати все це тут, з генераторами, Starlink, всім іншим. Було добре. Мені подобалося. Але було іважко.
Чоловік зауважує, що характер війни змінив роботу як піхоти, так і дронів. Тепер уже не достатньо просто дивитися в сектор. Оператори БПЛА змушені відстежувати значно більші території. Виявивши ворога, вонивступають у бій. Якщо з якихось причин не можуть цього зробити – передають представникам піхотних підрозділів інформацію для знищення окупантів.
Під час інтерв’ю час від часу десь осторонь чути вибухи. Після одного з них запитуємо, як вдається зберігати спокій і добрий гумор за таких обставин.
– Не розумію питання: це, брате, як відпустка, – сміється воїн. – Знаєш, коли тебе фігачать FPV-дрони 152-міліметрова артилерія, міни і стрілецьказброя – після такого це, що тут ми зараз чуємо, дідько, як відпустка!
Маючи досвід служби в різних країнах, чоловік давно сформував свій погляд на військо:
– Мені подобається бути солдатом, але я ненавиджу армію. Я ненавиджу структуру, політику, всі ці дрібні дурниці, що там відбуваються. Людям потрібно бути на передовій. Їм просто треба підняти свої дупи, вийти сюди, братися до роботи, копати, якщо треба. Немає людей, які занадто хороші, щоб це робити. Треба просто приборкати своє его і братися до справи. Мені подобається, бо я люблю працювати, а роботи тут багато. Це тримає мене зайнятим.
На завершення жартома запитуємо, кого більше ненавидить Bags– ворогів чи комарів?
– О, бляха, брате, однозначно росіян, однозначно росіян. Але, знаєш, комарі тут не такі уже й погані. Останнє місце, де ми копали, було жахливе, а тут добре…
Олександр – українець. Він також повернувся на передову після поранення і контузії. Загалом на фронті понад рік. У цивільному житті був журналістом, але вирішив, що,закликаючи інших підтримувати Збройні Сили, – має і сам одягнути піксель, захистити свою кохану та родину власноручно. Враховуючи медійний досвід, саме Олександру побратими довірили звернутися до аудиторії з оголошенням про збір:
– Разом із Фундацією інтернаціональних легіонів проводимозбір 100 тисяч гривень на ремонт розвідувальних дронів багаторазового використання. Ремонт багатьох дронів коштує, як один новий, тому це дуже важливо щоб використовувати ці дрони і надалі, і робити нашу роботу ефективніше: знаходити ворога, знищувати його, знищувати техніку і проводити рекогностування.
Уже традиційно для підрозділів Сил оборони України хлопці підготували подарунки для тих, хто їх підтримує:
– Прошу вас долучатись до збору і в якості заохочувального призу в нас є три місця на тактичну вогневу підготовку з найкращими інструкторами нашого батальйону. На цих заняттях ви освоїтештурмову гвинтівку і тактичний дробовик, а допоможуть вам у цьому наставники, які навчають нас самих.Кожні 200 гривень дають вам шанс виграти цю путівку в тактичне навчання. Дякую всім за підтримку. Слава Україні!
Хоча роботу операторів БПЛА і називають менш небезпечною, аніж у піхоти, – це все дуже умовно. Виїзд з позиції, як і захід туди, кожного разу –складна логістична операція. Патрони в патронниках, переміщення за правилами, спостерігають усі. Моментами необхідно триматися, щоби не травмуватися навіть у салоні позашляховика, коли “Борсук” робитьрізкий, але необхідний, маневр у місцях, які треба проїжджати так, “наче тебе там ніколи і не було”. “Приходи” на різних відстанях нагадують, що у цьому лісі, окрім нас, вистачає інших хижаків, чиї удари безумовно смертоносні. Кілограми необхідної для роботи вибухівки в кузові, на загальному фоні, гостроти ситуації вже не додають.
У такому ритмі хлопці живуть щоденно, вирушаючи сюди, а часто – в набагато небезпечніші локації, як на роботу. Власне – зовсім не “як”.Тижнями, місяцями, роками. Методично і планомірно перетворюючи об’єкти російських окупантів у яскравий спалах на фоні хмари диму й пилюки. Тому що вони – воїни батальйону спеціального призначення, легіонери вільного світу, найкращі люди цієї планети, які нейтралізують зло своїми руками, щобизавтра наших дітей було кращим, аніж наше сьогодні.
Авторський колектив приєднується з проханням підтримати збір на ремонт розвідувальних дронів багаторазового використання для підрозділу безпілотних авіаційних комплексів 3 Інтернаціонального легіону оборони України. Зробити це можна за посиланням: https://send.monobank.ua/jar/AeLyBGXHCJ
“Хороших” (холодних) окупантів стане значно більше, а учасники зборумають можливість навчитися користуватися штурмовим карабіном і тактичним дробовиком під керівництвом досвідчених інструкторів-спецпризначенців, чия грізна майстерність врятувала не одне життя.
Дізнатися більше про Інтернаціональні легіони оборони України та приєднатися до них можна за посиланням: https://ildu.mil.gov.ua/uk
