Війна, яку веде Україна, давно вийшла за межі звичайного збройного конфлікту. Це не просто боротьба за території, а тестовий полігон для технологій майбутнього та лакмусовий папірець глобальних трансформацій.
На наших очах формується нова парадигма ведення боїв. Україна, опинившись в епіцентрі цих змін, набуває унікального досвіду та адаптивного капіталу (AQ), що робить її ключовим експертом у війні нового типу.
Як слушно зазначив Валерій Залужний у статті “Технологічна війна на виснаження та як у ній перемогти”, сучасна війна вимагає стратегічної перспективи, що дозволяє оцінити ситуацію глобально – уже не просто helicopter, а rocket view.
Також днями Верховний головнокомандувач Об’єднаних Збройних сил НАТО в Європі генерал-лейтенант Алексус Гринкевич закликав союзників за альянсом наслідувати підхід України до впровадження інновацій у сфері оборони.
Виступаючи перед військовими лідерами та представниками оборонної промисловості країн-членів НАТО, Гринкевич наголосив: “Один з уроків, який я виніс з України, полягає в тому, що ми маємо зрозуміти, які механізми можемо впровадити у всіх наших збройних силах, аби забезпечити такий самий темп інновацій, який українці так успішно демонструють”.
Подібні рефлексії лунають і у світових медіа. Al Jazeera пише, що технології приносять не лише швидкість, а й масштаб руйнувань, а The Independent підкреслює: технології стають стратегічною зброєю, а не просто засобом ураження.
SIPRI фіксує масштабні витрати і технологічні змагання, а RAND прогнозує: до 2030 року автономія систем трансформує світову війну. CSIS застерігає США про ризики втрати переваги над Китаєм без комерційної технологічної бази.
Від “заліза” до алгоритмів: Україна як глобальна лабораторія
Ми в Advanter Group, працюючи з defense-tech-компаніями та проводячи стратегічні сесії для підприємств ОПК, бачимо, як стрімко змінюється війна. Досвід України демонструє перехід від конвенційних боїв до інтелектуальної війни, де вирішальну роль відіграють не лише технології, а і здатність швидко адаптуватися.
Подивімося на ключові сценарії до 2030 року. Уже у 2025-2026 роках ми бачимо масову автоматизацію основних процесів, де людина залишається ключовим, керівним елементом, використання ручних FPV-дронів, використання у розвідці супутникових систем Starlink та ICEYE. Остання – світовий лідер у сфері супутникового спостереження; технологія дозволяє отримувати високоточні зображення поверхні Землі незалежно від погоди, часу доби чи хмарності.
AI – поки що лише допоміжний фактор, аналітичний інструмент. Хоча, наприклад, в AIwiser.ai ми вже бачимо ефективність застосування onboard AI не лише в забезпеченні реальної автономності БПЛА, а й у їх бойовому застосуванні в умовах непередбачуваності та високої інтенсивності. Проте витрати зростають швидше за ефективність, що створює колосальний тиск на економіку війни.
З 2026-2027 років ми входимо у фазу, де AI змінює роль людини. Впроваджуються рішення на кшталт human-on-the-loop: людина контролює, але не керує. З’являються автономні рої, обмін даними між дронами відбувається без прямої участі людини. Україна і росія створюють системні комплекси AI+дрон/БПЛА+ППО.
Читайте також:
Україна роботизує військо. Як армія з 15 тисяч наземних дронів замінятиме людей на фронті
З’являється потреба в “захисті мозку” військових, електронна безпека солдатів стає критичною. Оскільки війни дедалі більше переходять у сферу інформаційних та психологічних операцій, де AI, кібертехнології та нейротехнології можуть впливати на свідомість і рішення військових, “захист мозку” включає:
– протидію психологічним кібератакам (ворог може використовувати AI для створення таргетованої дезінформації, психологічного тиску чи маніпуляцій);
– захист від нейротехнологій (з’являться технології, які впливають на мозкову активність через електромагнітні імпульси, нейроінтерфейси чи біохакінг);
– психологічна стійкість (постійний доступ до інформації через носимі пристрої чи AR може перевантажувати солдатів, викликаючи когнітивне перенапруження).
Електронна безпека в цьому контексті стосується захисту цифрових систем і пристроїв, які використовують військові на індивідуальному рівні. Це включає:
– захист носимих пристроїв (смарт-годинники, AR-окуляри, дрони з особистими інтерфейсами), які підключені до мереж; ці пристрої можуть бути вразливими до кібератак (перехоплення даних, віруси, віддалене відключення);
– біометричні дані: у разі злому систем ідентифікації, які використовують біометрію, ворог може отримати доступ до особистих даних солдатів та маніпулювати їхньою ідентифікацією в бойових системах;
– AI-інтеграція: AI буде вмонтований у шоломи чи екзоскелети для аналізу обстановки чи управління дронами; без належного захисту ці системи можуть бути зламані, що призведе до втрати контролю над обладнанням;
– кіберзахист комунікацій.
Розвивається цифрова дезінформація на основі генеративного AI (росія вже зараз використовує deepfake-платформи).
Посилюються заклики до ухвалення “AI-конвенцій” ООН про обмеження автономних рішень, хоча RAND зазначає, що основні актори їх ігноруватимуть. Саме в цей період Україна стає світовим експертом в AI-війнах, формуючи розумний дроновий супровід та застосовуючи AI в командуванні.
Геополітичні наслідки українського лідерства та виклики
З 2028 по 2030 рік війна набуває рис інтелектуальної війни та асиметричної нестабільності. AI навчається в реальному бою, створюючи адаптивні моделі. AGI, штучний загальний інтелект отримує можливість впливати на фізичний світ, “джин випущений з пляшки” і контроль над штучним інтелектом стає неможливим.
Технології сформують нову мораль: якщо у 2025 році йдеться про контроль над компонентами, то у 2027 році йтиметься про контроль над алгоритмами і, як наслідок, над подіями на території ведення війни. Китай, незважаючи на обмеження, отримає лідерство і в алгоритмах, і в обчислювальних потужностях.
Україна, якщо збереже ініціативу та адаптаційний капітал, може стати лідером оборони нового AI-powered-типу. Ми перетворюємося на передовий елемент оборонного ланцюга НАТО, центральний елемент нових безпекових союзів.
Наш досвід стає унікальним, адже ми є полігоном та фронтиром одночасно. На жаль, наразі Захід розглядає нас радше в ролі “мінного поля” між хаосом та цивілізацією, але це має бути змінено. Критичними зонами для нас і для світу залишаються ППО, адаптивна логістика та мобільність військ.
Читайте також:
Військові технології у 2030 році: тренди і прогнози світових експертів
На відміну від реактивної допомоги у 2025-2026 роках, до 2026-2027 років має сформуватися військова AI-коаліція, можливо, Digital NATO. Це дозволить Україні не просто отримувати допомогу, а стати частиною оборонного бюджету ЄС і, зрештою, експортувати свою адаптивну модель оборони світу.
Отже, війна переходить від “заліза” до систем та адаптивних моделей ухвалення рішень. 2026 рік – рік пікових втрат для України та основна трансформація; 2027 рік – рік структурної трансформації армій у світі (зокрема, це може сприяти відкладенню “війни за Тайвань” на 2029-2030 роки); 2028-2030 роки – війна AI-моделей з абсолютно іншим ландшафтом, без вираженого фронту.
Успіх України в асиметричній війні нового типу не просто важливий для нашої перемоги, а й може стати моделлю для інших країн та вплинути на формування нових геополітичних альянсів. Наше майбутнє залежить від нашої здатності не просто протистояти, а очолювати технологічну революцію у військовій справі.
Сценарії майбутньої технологічної війни в Україні
Джерело: Advanter Group
Україна – більше, ніж полігон. Ми – фронтир між хаосом і цивілізацією, країна, яка одночасно розробляє, тестує та адаптує AI-рішення на полі бою, створює нову модель військово-цивільної інтеграції та експортує свій досвід у союзні армії.
Важливо ухвалювати принципові рішення зараз, оскільки ризики наростають: можлива втрата контролю над автономними системами; порушення міжнародного гуманітарного права (наразі не існує обов’язкових AI-протоколів Женевської конвенції); AI-блокування і традиційні методи порушення гуманітарної логістики – нова загроза цивільним особам; поглиблення гібридизації війни, що посилюють психічну та кібервразливість населення. Що має зробити світ?
1. Залучити Україну в Digital NATO в рамках “Стратегії реалізації цифрової трансформації НАТО” і її оновлення (NATO Digital Backbone).
2. Створити міжнародну AI-коаліцію на кшталт Паризького заклику до довіри та безпеки в кіберпросторі (Paris Call for Trust and Security in Cyberspace).
3. Визнати AI-безпеку окремим пунктом оборонних бюджетів G7 та ЄС, а Україну – частиною цих бюджетів і рішень.
4. Залучити українські defense-tech-стартапи до світових програм фінансування.
Лідерство України в технологізації війні – це не лише шлях до Перемоги, а й шанс для світу підготуватися до нових викликів. Міжнародна спільнота має інвестувати в український defense tech, створювати спільні R&D-центри, прискорювати приєднання України до Digital NATO і безпекових союзів.
Наш досвід – це унікальна модель для інших країн, які прагнуть протистояти технологічним і безпековим загрозам. Україна не просто вчиться воювати, а стає архітектором нової безпеки світу. Саме тому прогресивний світ має не тільки підтримати Україну, а навчатися в України і разом з Україною.
