“Я, Гончарук Олексій, простий громадянин України“, – такими словами майбутній  прем’єр-міністр колись представлявся журналістам під час Революції Гідності. 

Тоді його ім’я було відоме лише у вузьких колах. Наприкінці 2013-го року Гончарук робив перші невдалі кроки у політиці та як юрист допомагав активістам у захисті їхніх прав.

На п’яті роковини Майдану українці вже без зайвих запитань знатимуть, хто такий Гончарук. 

Впродовж літа на Банковій займалися пошуком керівника уряду. Співбесіди проводили троє людей: Володимир Зеленський, керівник ОПУ Андрій Богдан та перший помічник президента Сергій Шефір. 

Кінець кінцем, Зеленський вирішив зупинитися на кандидатурі Гончарука, який з червня працює заступником голови ОПУ з економічних питань. 

“Чому вибрали Олексія? Мені здається, це очевидно – він погодився бути частиною стратегії Зеленського. Вона зводиться до швидких перемог. Олексій в них гратиме і погоджуватиме все з президентом”, – пояснює УП один зі співрозмовників, який співпрацює із Зе!командою.

То хто ж такий Олексій Гончарук, доля якого вирішуватиметься у четвер у парламенті? 

Юридичне минуле

Гончаруку 35 років і він має всі шанси стати наймолодшим прем’єр-міністром за всю історію України. До цього “наймолодшим” був його попередник Володимир Гройсман, який очолив уряд у 38 років.   

Гончарук народився у містечку Городня Чернігівської області. 

Зацікавленість політикою потенційно новий прем’єр міг перейняти у батька. Свого часу тато майбутнього глави Кабміну, Валерій Гончарук, професійно займався політичною діяльністю. Він працював заступником секретаря обласного комітету Соціал-демократичної партії України (об’єднаної), очолюваної Віктором Медведчуком. 

У 2002 році Гончарук-старший навіть йшов з партією у Раду, але мандат так і не отримав. Наступного року загинув у ДТП.

За освітою Олексій – юрист.

Ще під час навчання в Інституті права Міжрегіональної академії управління персоналом, який, до слова, свого часу на “заочці” закінчував і Гройсман, Гончарук працював молодшим юристом у ТОВ “Городнянський завод продтоварів”. 

Також він закінчив Академію державного управління при президентові України. Гончарук має науковий ступінь доктора філософії у галузі права та є доцентом кафедри фінансового та банківського права Інституту права імені Володимира Великого. 

Член Аспен-спільноти. Проходив навчання на курсі “Стратегічного архітектора” у KMBS. 

З 2005 року майбутній прем’єр працював в інвестиційній компанії “PRIOR-Invest”: спочатку – юристом, а згодом очолив юридичний відділ фірми.

У 2008 році він став арбітражним керуючим, тобто брав участь у справах про банкрутство як незалежний розпорядник майна, арбітр між кредитором і боржником.

Того ж року Гончарук став одним із засновників юридичної фірми “Constructive Lawyers“. 

Також потенційний керівник уряду активно займався захистом прав інвесторів. У 2009-му він очолив громадську організацію “Асоціація допомоги постраждалим інвесторам” та читав лекції про те, як захищатися від будівельних афер. 

“Він був досить успішним юристом – не зірка, але успішний. Він завжди стильно виглядав. Пам’ятаю, колись їздив на Ягуарі. Олексій завжди дбає про враження, яке він складає”, – пояснює один зі старих знайомих майбутнього прем’єра в розмові з УП. 

Політика

Після Революції Гідності Гончарук спробував свої сили у політиці. Без особливого успіху.

У 2014-му році на виборах до Верховної Ради Гончарук очолив список партії “Сила людей”, яка тоді набрала лише 0,1% голосів.

Однак за кілька місяців після виборів тодішній щойно призначений міністр екології Ігор Шевченко запросив майбутнього прем’єра працювати радником на громадських засадах. 

“Я знаю Олексія ще десь з 2010-2011 року, він досить професійний і грамотний юрист. Мені як міністру потрібні були професіонали. Тому я запросив його бути моїм радником і доручив йому займатися Держгеонадрами. Він займався запуском онлайн-порталу з інформацією про родовища, про видані ліцензії і так далі”, – розповідає УП Шевченко.

“Олексій – амбітна людина у хорошому розумінні цього слова. Я пам’ятаю ще 2011 рік – він виявляв бажання до державної діяльності більше, як до бізнесової. По суті, робота у міністерстві екології – це старт його політично-державницької кар’єри“, – з гордістю в голосі додає екс-міністр, якого зараз багато хто пам’ятає через інцидент із синіми шапками на форумі в Давосі.

Працюючи в міністерстві, Гончарук обростав корисними контактами та вчився публічності. Там він, зокрема, заприятелював з Максимом Нефьодовим, який згодом став заступником міністра економічного розвитку та торгівлі. В подальшому потенційний керівник уряду не раз співпрацюватиме з міністерством економічного розвитку та торгівлі. 

“Олексій відразу зрозумів, що треба уважно працювати з піаром, розказувати людям про свої досягнення, робити якісь прес-конференції. У цих вміннях йому програвав навіть міністр“, – згадує про Гончарука один з тодішніх працівників міністерства екології. 

З часом він почав триматися подалі від Шевченка, який ставав токсичним через скандали з олігархом Онищенком.

У 2015 році міністр економічного розвитку та торгівлі Айварас Абромавичус за фінансової підтримки Канади та Євросоюзу створив аналітичний центр BRDO — Офіс ефективного регулювання. Цей офіс займається спрощенням системи державного регулювання у відносинах держави і бізнесу.

Конкурс на керівника BRDO виграв Гончарук. В офісі ефективного регулювання він навчився комунікувати з бізнесом та налагодив відносини з донорами. 

У квітні 2016 року з Гончаруком познайомився віце-прем’єр-міністр економрозвитку Степан Кубів, який запросив керівника BRDO стати його радником на громадських засадах. 

“Нам треба було скасувати дуже багато радянських та інших застарілих нормативних актів. Офіс ефективного регулювання, який очолював Олексій, опікувався деякими з цих питань, – пояснює УП у письмовому коментарі Кубів.

Впродовж всіх цих років Гончарук не полишав політичних амбіцій. 

Наприкінці 2018 року він разом зі своїм товаришем Максимом Нефьодовим, депутатом Київради Сергієм Гусовським та виконавчим директором “Українського інституту майбутнього” Віктором Андрусівим створили право-ліберальний рух “Люди важливі”, який мав перерости в політичну партію.

Цим планам на заваді стали позачергові вибори до Верховної Ради, до яких вони були не готові.

“Олексій відповідав за структурування майбутньої політичної сили. Тобто він відповідав за те, у що перетвориться політичний рух, і з яких складових партія буде складатися”, – пояснює роль Гончарука в “Люди важливі” Сергій Гусовський. 

Зеленський

“Який Олексій? Це людина, яка одержима роботою. Він фанатик! У нього немає сім’ї, немає нормального особистого життя. Він вважає, що якщо багато працювати, то це принесе результат. Це плюс. А от мінус Льоші – марнославство. Призначення прем’єром для нього – це тріумф”, – описує Гончарука один з колишніх його соратників. 

До кінця так і не зрозуміло, як саме новий прем’єр потрапив до команди Володимира Зеленського. 

За однією з версій, до керівника ОПУ Андрія Богдана Гончарука привів cпівзасновник Monobank Дмитро Дубілет. 

Однак у переписці з кореспондетом УП Дубілет спростував цю версію: “Льоша познайомився з Богданом без моєї участі”. 

За іншою версією, яку озвучують на Банковій, Гончарук зустрічався з нинішнім заступником голови ОПУ Юрієм Костюком, новими депутатами Дмитром Разумковим та Русланом Стефанчуком, а також з першим замом голови СБУ Іваном Бакановим в офісі BRDO ще у вересні минулого року. 

За даними УП, перед тим, як Зеленський призначив Гончарука заступником голови ОПУ з економічних питань, Богдан запитував рекомандації у Максима Нефьодова, який добре відгукувався про свого товариша.

В команді президента Гончарук досить швидко набрав ваги та почав супроводжувати главу держави у поїздках регіонами, допомагати йому спілкуватися з бізнесом та міжнародними партнерами. 

“Пам’ятаєте, Зеленський скасував заразом більше 160 указів про сплату нотаріусам, сплату мит і багато іншого, що полегшувало життя бізнесу? Це була ідея Олексія. Такі швидкі дії дуже сподобалися Зеленському”, – розповідає УП політтехнолог, близький до Зе!команди.

Про вплив Гончарука у команді Зеленського може свідчити і той факт, що у списку партії “Слуга народу” він мав свою неформальну квоту. За його протекцією до Верховної Ради пройшли колишні BRDOшники Олена Шуляк, Олексій Оржел, Денис Малюська, Олександр Кубрак, Віталій Безгін.

У липні “Наші гроші” пов’язували Гончарука зі скандалом навколо звільнення державної уповноваженої Антимонопольного комітету Агії Загребельської. Крім неї, Зеленський позбавив посад ще трьох її колег, але залишив голову АМКУ Юрія Терентьєва. Рішення на користь останнього в Офісі Зеленського нібито зробили саме після зустрічі Терентьєва із заступником голови ОПУ з економічних питань.

За даними УП, ще в період, коли Гончарук був одним із претендентів на пост керівника уряду, він активно проводив співбесіди з потенційними членами Кабміну. 

В середу, в останній день перед голосуванням у парламенті, він приїжджав разом з президентом на закриту зустріч з  депутатами фракції “Слуга народу”.

Для Зеленського, перед яким стоять амбітні цілі, призначення заступника Богдана головою уряду має свою логіку. 

По-перше, він вже є членом команди президента. 

По-друге, на відміну від інших претендентів, які намагалися відстояти самостійність Кабміну, Гончарук готовий в унісон працювати з Банковою. 

“В Олексія є одна велика слабкість – він падає під сильних. У цій ситуації він впав під Зеленського, під Богдана. Тому він їм і подобається. Він готовий погоджувати все, що йому скажуть в Офісі”, – ділиться враженнями з УП один з колишніх соратників Гончарука. 

The last but not the least – стосунки майбутнього прем’єра з олігархами. Їх, наскільки відомо УП, у Гончарука немає. Більшість із тих, кого прийнято в Україні називати олігархами, у непублічних розмовах з УП переконують, що взагалі не знайомі з Гончаруком. 

Така ситуація склалась вперше в історії незалежної України: головний кандидат у прем’єри країни не знайомий із олігархами. 

І це могло б стати першим прецедентом повної свободи глави уряду від олігархічних груп, якби не потенційна залежність Гончарука від Зеленського та його Офісу. 

Молодий, амбітний, але не самостійний прем’єр може просто не бути суб’єктом переговорів з олігархами. А це звільняє їх від потреби навіть знайомитись із ним. 

Звісно, Гончаруку не обов’язково знайомитися з Коломойським, Пінчуком, Ахметовим та іншими. 

Але, якщо важливі економічні питання можна буде вирішити в обхід Кабміну, керівник виконавчої влади ризикує трансформуватися у статиста Офісу президента. 

Джерело: УП