Останнім часом набирає обертів незворотній процес переходу релігійних громад УПЦ Московського патріархату до незалежної Православної церкви України.
Цілком природньо, що православні віруючі, які є громадянами України, воліють молитися Богові на рідній мові, у дійсно українському храмі, і чуючи на богослужінні молитви священиків «за Богом любиму країну нашу, владу та військо її» бути впевненими, що моляться саме за Україну, за Українську владу, за Українське військо.
Проте священиків УПЦ Московського патріархату такий стан справ не задовольняє. Звикши відноситись до парафій та храмів як до своєї феодальної власності з фіксованими поборами вірян за релігійні обряди, перебуваючи у тісній зав’язці зі своїм канонічним та фактичним центром – Російською Православною Церквою, духовенство УПЦ МП не бажає переходити до Православної церкви України, яка діє за прозорими, немеркантильними стандартами і до того ж не підтримує країну-агресора.
Кричучи про «церковне рейдерство», УПЦ МП цим же рейдерством і займається. При чому, за чіткою схемою, привозячи на збори релігійних громад, які приймають рішення про перехід, духовенство та «віруючих» з інших населених пунктів, які насправді до певної громади ніякого відношення не мають, щоб вони своїми голосами, а подекуди відверто провокаційними та хуліганськими діями блокували процес переходу.
Деякі вдаються і до більш радикальних провокацій на кшталт пошкодження або підпалів храмів, але тут ситуація складніша, бо виконавців злочину, за який цілком реально потрапити за грати, ще підшукати треба.
По Київскій області куратором протидії переходам релігійних громад з УПЦ МП до ПЦУ є мало кому відомий, єпископ Переяслав-Хмельницький Діонісій Пилипчук, який водночас являється довіреним єпископа Віктора Коцаби та «секретарем адміністративного апарату Київської Митрополії УПЦ МП по Київській області», а простіше – «смотрящим» по області точнісінько за зразком кримінальних схем, поставленим на таку відповідальну посаду керуючим справами УПЦ МП митрополитом Антонієм Паканичем.
Вихід з цієї ситуації, яка активно підігрівається з Кремля, єдиний вірний: не піддаватись на провокації, не вступати у конфлікти та протистояння, а фіксувати «церковне рейдерство», запрошувати на збори релігійних громад представників органів Нацполіції та місцевої влади.
Єдиній незалежній Православній Церкві в Україні бути, і своє становлення вона пройде цивілізовано та у мирі і любові, як і заповів Церкві Христос. Бо серед тих, хто з злими замислами, Бога немає.
