11 листопада святковим маршем у м. Варшава відзначено 100-річчя незалежності Республіки Польща. Вказана, без перебільшення, визначна подія не пройшла й повз столиці України. Для цього, в столичному регіоні проведено ряд культурно-масових та офіційних заходів для місцевої полонії.
Побоювання польської сторони щодо відзначення 100-ї річниці були марними. Попередження про можливі протиправні дії українських національно-патріотичних сил під час святкових заходів виглядало упереджено, а намагання польської сторони штучного погіршувати українсько-польські міждержавні відносини викликає велике занепокоєння та обурення.
Останнім часом ми спостерігаємо, як загострюються українсько-польські відносини, зокрема в історичних аспектах. Маніпуляції фактами про Волинську трагедію, руйнування українських пам’ятників у Польщі, прийняття скандальних законів про заборону ідеології українських націоналістів та провокації польських шовіністів в Україні, створює картину упередженого ставлення до українського народу в цілому. Вказане беззаперечно вигідно так званій «третій стороні» – Російській федерації.
Не так давно, голова Європейської ради Дональд Туск у соціальній сторінці «Твіттер» висловив свою позицію стосовно ситуації, між країнами-сусідами: «гостра суперечка з Україною є стратегією правлячої партії, чи планом Кремля?». Усі потуги Росії швидко перетворити українських геостратегічних союзників на конкурентів та противників або й майбутніх агресорів давно б захлинулися, якби не підтримувалися політиками та ультраправими націоналістичними силами Польщі. На жаль, ставлення до історії українсько-польських стосунків, стало розмінною картою. Враховуючи довготривале протистояння Варшави з Брюсселем, причиною якого стало те, що далеко не всі представники польського уряду підтримують факт експлуатації минулого в українсько-польських відносинах, що в свою чергу призвело до внутрішнього конфлікту в середині самої Польщі, постає резонне питання: хто залишається «за кадром» політичних «каруселей» між Україною та Польщею? Відповідь очевидна. На даному етапі обом сторонам необхідно абстрагуватися від негативного впливу маріонеток Кремля та відновити діалог. Ініціювання спільних культурних та економічних проектів мало б зараз не припинятися, а навпаки ставати справжньою альтернативою ідеям соціальної ворожнечі. Адже, стратегічно ми не маємо іншого виходу, окрім як залишатися найближчими союзниками!
Погляд
