Президент Росії Володимир Путін досі прагне відновити контроль над Україною, хоча й декларує прагнення до переговорів про мир, балансування в риториці дратує його прихильників.
Джерело: The Institute for the Study of War (ISW)
Дослівно: “Кремль не відступив від своїх максималістських цілей щодо відновлення контролю над Україною, але, скоріше, частково завуальовує цілі Росії, щоб ввести в оману західні країни і змусити Україну шукати миру”.
Деталі: Речник Кремля Дмитро Пєсков заявив 21 листопада, що зміна нинішнього уряду в Україні не є метою російської “спеціальної військової операції” в Україні, зазначивши, що президент Росії Володимир Путін “вже говорив про це”.
26 жовтня Путін заявив, що Україна “втратила свій суверенітет” і повністю перейшла під контроль НАТО.
У своєму виступі в дискусійному клубі “Валдай” 27 жовтня Путін знову відкинув суверенітет України, зазначивши, що Росія “створила” Україну і що “єдиною реальною гарантією українського суверенітету” може бути тільки Росія.
Путін також послідовно відстоює свою тезу про те, що Україна є нацистською державою, яка повинна бути “денацифікована”.
Дослівно: “Вимоги Путіна рівнозначні вимозі зміни режиму в Києві, навіть якщо він прямо не закликає до цього в своїх нещодавніх заявах. Той факт, що Пєсков посилається на ці коментарі Путіна, робить дуже сумнівним будь-який серйозний відступ від російських цілей у коментарях Пєскова.
Затуманення Кремлем своїх цілей, які, ймовірно, розраховані на західну аудиторію, тим не менш, збиває з пантелику російських прихильників війни.
Заява Пєскова, ймовірно, мала на меті пом’якшити наслідки провоєнного виступу віце-спікера Ради Федерації РФ Костянтина Косачова, який заявив, що Росія може нормалізувати відносини з Україною лише після капітуляції українського уряду. Ці дві протилежні заяви збентежили провоєнну спільноту.
Один із мілблогерів, пов’язаний із “Групою Вагнер”, у відповідь на заяву Пєскова саркастично зауважив, що Росія безцільно веде війну без чіткої мети”.
Деталі: ISW й раніше повідомляла про подібні реакції на рішення Кремля обміняти українських військовополонених з Маріуполя, яких кремлівські чиновники і пропагандисти очернили як “нацистів” і “військових злочинців”.
Тим часом відомі російські політики продовжують просувати відверто геноцидну риторику щодо України, зазначають американські аналітики інституту.
Депутат Московської міської думи та прокремлівський журналіст Андрій Медведєв 23 листопада опублікував у Telegram-каналі довгу тираду, в якій категорично заперечив існування української нації, звівши українську ідентичність до “політичної орієнтації”.
Медведєв назвав Україну язичницьким культом смерті, який поклоняється стратам ув’язнених, і закликав до повної “ліквідації української державності в її нинішньому вигляді”.
“Ця риторика є відверто винищувальною та дегуманізуючою і закликає до ведення геноцидної війни проти української держави та її народу, що, зокрема, пронизало дискурс на найвищому рівні російського політичного мейнстріму”, – констатує ISW.
Інститут нагадує, що “Путін також використовував подібну геноцидну мову у спосіб, який є принципово несумісним із закликами до переговорів”.
Тим часом “нерішучість Кремля публічно заявити про повну відданість крайній націоналістичній ідеології та війні”, за спостереженням ISW, викликає подив у пропагандистів. “Експерти” на російському державному телешоу заперечили твердження пропагандиста Володимира Соловйова про те, що Херсонська область є повністю російською і що це виправдовує застосування ядерної зброї.
ISW також раніше повідомляла, що російський крайній націоналістичний ідеолог Олександр Дугін звинуватив Путіна в тому, що він не повністю відданий провійськовій ідеології.
Дослівно ISW: “Путін загалом намагався збалансувати крайні націоналістичні тези, щоб заручитися підтримкою націоналістично налаштованої спільноти, і більш поміркований наратив, щоб зберегти підтримку решти російського населення.
Російські військові невдачі та зростаючі жертви, яких Путін вимагає від російського народу для продовження свого згубного вторгнення, призводять до того, що його навмисне затуманення цілей війни та спроби риторичного балансу стають все більш різкими, потенційно підживлюючи невдоволення в критично важливих виборчих округах”.
Джерело: УП
