Представництво президента в АРК відкидає звинувачення російської влади щодо обов’язків України постачати воду до анексованого Росією Криму й наголошує, що забезпечення окупованої території ресурсами є обов’язком держави-окупанта.

Джерело: коментар представництва президента України в Автономній Республіці Крим щодо заяв державних органів та представників окупаційної адміністрації РФ щодо питання водопостачання в Крим

Деталі: У представництві президента підкреслили, що наведені російською стороною положення міжнародних договорів у галузі захисту прав людини не стосуються права на воду, зобов’язання з водопостачання чи постачання інших ресурсів, а стосуються гарантування і забезпечення інших прав людини.

Також там назвали неприпустимою ситуацію, коли про можливе порушення права на життя та вчинення катувань говорить держава-окупант, “за ефективного контролю якої сталися десятки вбивств, насильницьких зникнень, катувань українських та кримськотатарських активістів на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя”.

Дослівно: “Частина перша статті 55 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року (Четверта Женевська конвенція) передбачає, що держава-окупант зобов’язана за допомогою усіх наявних засобів забезпечувати населення продуктами харчування та медичними матеріалами; зокрема, постачати необхідні продукти харчування, медичні матеріали та інші припаси, якщо ресурсів окупованої території виявиться недостатньо.

Ці положення, безумовно, стосуються і такого ресурсу як вода. Тобто, прямим зобов’язанням держави-окупанта є забезпечення цивільного населення окупованої території всіма необхідними ресурсами”.

“Водопостачання тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є досить дорогим заходом для Російської Федерації як держави-окупанта. Саме тому вона намагається і намагатиметься й надалі за допомогою прямого тиску і тиску на міжнародних партнерів схилити Україну до відновлення водопостачання на тимчасово окуповану територію Кримського півострова.

Проте Україна не повинна вирішувати проблеми, які постають перед державою-окупантом після шести років тимчасової окупації нею частини суверенної території України”.

Що передувало: 11 вересня кремлівський куратор захопленого Росією Криму Сергій Аксьонов заявив, що вважає за необхідне порушити кримінальні справи щодо людей, які розпорядилися перекрити Північно-Кримський канал.

Також 11 вересня офіційний представник МЗС РФ Марія Захарова заявила, що “водна блокада Криму” може розцінюватися як “порушення Україною своїх правозахисних зобов’язань, закріплених у міжнародних документах”.

З 7 вересня в окупованому Сімферополі, Бахчисарайському і Сімферопольському районах через посуху і обміління водосховищ починається третій, найжорсткіший, етап обмежень подачі води.

За порятунок Сімферополя взялися навіть військові. Підрозділ російських трубопровідних військ перекрив земляною греблею річку Біюк-Карасу нижче Білогірського водосховища, щоб зі ставка, що утворився, качати воду на потреби Сімферополя.

Передісторія:

• Українська влада неодноразово заявляла, що водопостачання анексованого Криму буде відновлено лише після деокупації півострова.
• Україна забезпечувала до 85% потреб Криму у прісній воді через Північно-Кримський канал, що з’єднує головне русло Дніпра з півостровом. Після анексії Криму Росією в 2014 році поставки води на півострів припинили.
• Запаси води в Криму поповнюють із водосховищ природного стоку й підземних джерел. Кримчан закликають економити воду.
• За заявами екологів, регулярне використання води з підземних джерел призвело до засолення ґрунту на півострові.

Українська правда