20 годин минуло між “смертю” і “воскресінням” російського журналіста Аркадія Бабченка.
29 травня о 21 годині 13 хвилин дружина журналіста написала його колезі по телеканалу ATR Айдеру Муждабаєву, що в Бабченка стріляли. Ще за якийсь час поліція повідомила, що журналіст помер.
Уся країна занурилась одночасно в жалобу, обурення і взаємні звинувачення.
Аж поки 30 травня о 17:19 глава Служби безпеки Василь Грицак не заявив, що Бабченко насправді не помер, а навпаки “втретє народився”.
І як би розлого не виступали перед камерами глава СБУ, генепрокурор Юрій Луценко та й сам Бабченко, у журналістів та суспільства залишилося багато запитань, які потребують відповіді.
Хто з високопосадовців знав про спецоперацію?
За інформацією джерел УП у правоохоронних органах, про спецоперацію серед високопосадовців знали не більше 7 осіб. У перелік обраних, зокрема, увійшли президент Петро Порошенко, голова СБУ Василь Грицак, генпрокурор Юрій Луценко, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков та начальник Нацполіції Сергій Князєв і, судячи з мовчання в соцмережах, спікер Ради Андрій Парубій.
Судячи з того, що з чиновників лише прем’єр Гройсман встиг висловити співчуттяз приводу “смерті Бабченка”, його до відома спочатку не ставили.
На останньому етапі операції, на стадії “вбивство”, до роботи була залучена поліція Києва і лікарі “швидкої допомоги”, які ввечері 29 травня працювали на місці події. Згодом саме поліція поширювала прес-релізи про “смерть Бабченка”, проводила слідчі дії на місці та публікувала “фоторобот убивці“.
Чому не поставили до відома міністра закордонних справ?
Необізнаним у деталях операції точно був міністр закордонних справ Павло Клімкін.
При цьому за кілька годин після “вбивства” головний дипломат України виступав на засіданні Ради Безпеки ООН.
Зараз МЗС, потрапивши під шквал запитань від міжнародних партнерів, в авральному режимі випрацьовує відповіді на них. Хоча, якби відомство було поінформовано заздалегідь, то того негативного фону, який спостерігався останні два дні в західних медіа та експертних колах, можна було б уникнути.
Чи попереджав Бабченко дружину, дітей і друзів, що його мають “вбити”?
На брифінгу в день “воскресіння” Василь Грицак розповів, що Аркадій і його родина були завчасно повідомлені про всі заходи спецслужб, які будуть проводитися щодо Бабченка.
Саме дружина повідомила Айдеру Муждабаєву про “стрілянину”.
Муждабаєв був обраний “першоджерелом” інформації не випадково. Як пояснив УП співрозмовник у правоохоронних колах, Айдер “є дуже емоційною людиною з великою аудиторією читачів у соцмережах”, що спрацювало під час проведення операції.
Сам Бабченко на спільному із силовиками брифінгу попросив пробачення у дружини Ольги за “те пекло, через яке довелося пройти в останні два дні”.
Водночас генпродюсер ATR Христина Бондаренко повідомила УП, що дитина і найближчі друзі Бабченка не знали про спецоперацію, а дружина всю ніч перебувала в квартирі начебто в шоковому стані і її до ранку заспокоювали друзі сім’ї.
Як правоохоронці дізналися про потенційний замах на Бабченка?
Представники влади піднесли новину про порятунок Аркадія Бабченка як неймовірну спецоперацію, проте починалося все не так урочисто.
У прокуратурі розповідають, що намір вбити журналіста виявили абсолютно випадково.
Начебто правоохоронці прослуховували телефони зовсім в іншій справі і ненароком почули прізвище Бабченка. Офіційно підтвердити цю інформацію наразі не вдалося.
Як і хто розробляв план спецоперації?
Інсценування злочину не є чимось особливим чи надзвичайним. Подібного роду елементи для введення в оману злочинців періодично використовуються в спецопераціях і регулюються статтею 271 КПК (Контроль за вчиненням злочину).
Загальна схема постановного злочину передбачає інсценування вбивства, повідомлення про нього публічно і замовнику. Після чого, зазвичай, замовника затримують при передачі грошей за виконання замовлення.
Таких “контрольованих злочинів” проводиться десятки щороку. Щоправда, вони не викликають такого резонансу як у випадку з Бабченком.
На брифінгу сам журналіст розповів, що правоохоронці проводили підготовку до цієї спецоперації два місяці, а його ввели в курс справ близько місяця тому.
Як спецслужби виходили на Бабченка? Які докази наводили, що його хочуть вбити?
На жаль, усі опитані джерела у правоохоронних органах замовчують історію співпраці з Бабченком.
Відомо лише, що після того, як правоохоронці дізналися про бажання вбити журналіста, з ним контактували слідчі.
У своєму інтерв’ю ввечері 31 травня Бабченко розповів, що на нього вийшли якісь люди, які попросили про зустріч. Він погодився, оскільки за них поручилися знайомі.
Там невідомі, які виявилися працівниками українських спецслужб, розповіли про замах, що готується.
“Мене не одразу переконали. Приходять якісь люди. Кажуть, чувак, тебе хочуть грохнути. Звичайно, ти відчуваєш недовіру: що за люди? Чому? Але зустріч відбулася за участі моїх знайомих. Вони сказали, що були з цими людьми на війні. Вони їх підтвердили”, – розповів Бабченко.
Де Бабченко провів ніч інсценування?
Вночі, після повідомлення про “вбивство” Бабченка, журналіст каналу ATR Олег Борисов поїхав до київського моргу на вулиці Оранжерейній. Він начебто побачив, як “тіло” журналіста транспортували до установи.
За словами самого Бабченка, усю ніч він справді перебував у морзі, а телефон у нього забрали.
Одразу після прес-конференції журналіста відвезли в “місце під охороною”. На роботу на каналі ATR він поки не вийшов і зараз усе ще перебуває під ретельною охороною.
Хто “кілер”?
“Кілером” був колишній боєць одного з добровольчих батальйонів. Довгий час до “вбивства” він співпрацював з СБУ.
“Виконавець” замовлення був, відповідно до чинного законодавства, частиною оперативної комбінації”, – заявив на брифінгу Луценко.
За інформацією УП, цей колишній доброволець наразі в Києві.
У мережі Facebook тим самим “кілером” себе назвав колишній атошник Олексій Цимбалюк.
Речниця СБУ Олена Гітлянська на сторінці у Facebook назвала цю інформацію фейком, однак згодом видалила пост-спростування і підтвердила роль Цимбалюка у справі.
Хто такий “громадянин Г.”?
Громадянином Г., на якого в СБУ вказують як на замовника злочину, виявився 50-річний Борис Герман.
За словами співрозмовника в ГПУ, угода зі слідством у справі “вбивства” Бабченка для Германа неможлива, але для полегшення покарання йому пропонували співпрацю.
У минулому Герман був помічником народних депутатів Михайла Гончарова (Соціалістична партія) та Ігоря Плохого (Партія регіонів).
Наразі підприємець є власником низки приватних фірм, що спеціалізуються на оптовій торгівлі, юридичних послугах, нерухомості та оренді.
За словами його адвоката Євгена Солодька, підозрюваний є виконавчим директором українсько-німецького СП “Шмайсер”, що спеціалізується на виробництві зброї і має виробничі відносини з Міністерством оборони.
Герман фігурує в інших кримінальних справах, зокрема щодо незаконного поводження зі зброєю та підроблення документів. Причому в останній справі разом з ним фігурує і власниця згаданого СП “Шмайсер” Антоніна Капілян.
Батько підозрюваного – Лев Беркович Герман – разом із сином є співзасновником ТОВ “Приватна Справа-2000”, яка займається оптовою торгівлею продуктами харчування, тютюном, алкоголем та твердим газоподібним паливом.
У 90-ті ЗМІ називали Льва Германа партнером братів Суркісів.
Що розповідає Герман?
У суді підозрюваний заявив, що співпрацював з українською контррозвідкою і виявляв російських агентів.
За його версією, до нього звернувся знайомий В’ячеслав Пивоварник, який є громадянином України, але живе в Москві. Під час спілкування з ним начебто з’ясувалося, що той опікується в приватному фонді Путіна організацією безпорядків в Україні.
При цьому підозрюваний заявляє, що знав про намір українських спецслужб влаштувати інсценування вбивства Бабченка і намагався отримати від російської сторони список наступних жертв.
Герман стверджує, що виявив кілька шляхів доставки коштів з Росії в Україну і багато політичних діячів, що користуються грошима з фонду Путіна.
Зокрема, він назвав партію “Розумна сила” та людей з оточення депутата “Народного фронту” Сергія Пашинського.
Водночас прокурор спростував інформацію про співпрацю Германа з контророзвідкою.
Хто вербував посередника?
Слідство стверджує, що за злочином стоять російські спецслужби, які через Германа як посередника замовили вбивство в Україні.
Виконання злочину він доручив своєму знайомому, який брав участь в АТО.
Кілеру Герман запропонував 30 тисяч доларів, 15 з яких видав відразу як завдаток. Сам посередник також отримав від росіян платню в розмірі 10 тисяч доларів.
Очільник СБУ повідомив, що Герман мав ще одне завдання від спецслужб РФ – нелегально закупити за російські гроші зброю та боєприпаси і створити в центральній частині України бази, де ця зброя зберігатиметься:
“Замовлення в кількості 300 автоматів Калашникова, сотень кілограмів вибухівки, у необмеженій кількості патронів, боєкомплекти для АГС, мінометні міни та багато іншого”.
Утім, людину, яка вербувала самого посередника в організації вбивства, не затримали і не називали.
Навіщо необхідне було гучне інсценування?
Офіційна версія – тільки так правоохоронці змогли довести намір вбивства, а також отримати дані про заплановані знищення ще 30-ти людей. Серед них, начебто, опозиційні російські журналісти, публіцисти і громадські активісти, які проживають в Україні та ЄС.
За словами Луценка, більше інформації про прізвища мали надійти разом із другим траншем оплати кілеру.
Також інсценування мало допомогти їм одразу після вбивства “відслідкувати зв’язки організатора із замовником”. Врешті, ГПУ заявляє, що їм вдалося зібрати достатньо доказів, що замовник – у Росії.
Чи існує “список 30” і хто в ньому?
Утім, за словами голови СБУ Василя Грицака, їм відомі лише “деякі прізвища потенційних жертв”. Називати їх він відмовився.
Ніхто зі співрозмовників УП у правоохоронних органах також не назвав фігурантів “списку 30”, оскільки список є таємницею слідства.
При цьому ні в СБУ, ні в Генпрокуратурі не повідомили, чи наразі закріплена охорона за фігурантами “списку 30”.
Слова Грицака опосередковано підтверджує екс-депутат Держдуми РФ Ілля Пономарьов. Одразу після фейкового вбивства він написав, що “за останні три дні чув про три замовлення на російських опозиціонерів із числа емігрантів”.
У коментарі УП він підтвердив, що йому відомі щонайменше три людини, у тому числі в Україні, яких “замовили в Росії”. Інформацію Пономарьов отримав у той час, коли готувалася спецоперація.
На його думку, це можуть бути прізвища зі списку: “Імен я, звичайно, не назву. Журналістів серед них немає. Це російські опозиційні активісти. Вони в курсі щодо “замовлення”. Правоохоронні органи теж. Наскільки мені відомо, їх не охороняє державна охорона. Але в розслідуванні брала участь поліція інших країн”.
Самому Пономарьову надали держохорону після вбивства колишнього депутата Держдуми РФ Дениса Вороненкова.
Як фейкове вбивство журналіста загрожує репутації країни?
Більшість закордонних партнерів відкрито розкритикували дії української влади.
Екс-помічник заступника глави Пентагону з питань України та Євразії Майкл Карпентер заявив, що спецоперація щодо Бабченка може коштувати довіри до СБУ та інших інститутів. Більш того, якщо трапиться реальна трагедія, вона викличе в громадян сумніви.
На його думку, подібні дії “особливо небезпечні в час, коли довіра до медіа у світі падає”.
Вчинок СБУ розкритикували також в організації “Репортери без кордонів” та ОБСЄ.
Литовський міністр закордонних справ Лінас Лінкявічюс сказав, що “це незбагненно”. Комітет захисту журналістів (CPJ) підкреслив, що буде вивчати цю “безпрецедентну ситуацію”.
Росія, у свою чергу, вже експлуатує інсценування на свою користь. МЗС РФ назвало його “антиросійською провокацією”.
Які ще питання потребують відповідей?
Зважаючи на пафосність дій та заяв високопосадовців, виникає низка логічних запитань.
Чи можна було зібрати необхідну інформацію іншими методами? І чи не було це насправді невдалою спробою самопіару найвищих чинів напередодні президентської кампанії?
Відповіді на ці запитання знайдуться, якщо органи врешті оприлюднять докази зв’язків російських спецслужб і посередника, а також деталі щодо 30 людей у списку та їхньої безпеки. Поки що вони цього не зробили.
Джерело: УП
