30 квітня 1994 року під час кваліфікації Гран-прі Сан-Марино сталася смертельна аварія, перша за 12 років (у гонці) у “Королівських перегонах”. У другий кваліфікаційний день загинув австрійський пілот команди Simtek (Simulation Technology) Роланд Ратценбергер.
***
Ратценбергер народився у 1960 році в Зальцбурзі у звичайній родині.Його шлях – це не історія мажора, який з 5 років гасав на картингах. Це – про важкий, тернистий шлях, який не застелений червоною доріжкою з пелюстками роз.
Уперше, уже 20-річний, австрієць познайомився з гонками, влаштувавшись звичайним механіком у школі Вальтера Лехнера. Фактично це був єдиний варіянт бути ближчим до автоспорту. Перші ж старти для Ратценбергера відбулися у місцевих змаганнях з підйому на пагорб (Hill Climb) в Австрії на старих вживаних машинах. Вночі сам хлопець і ремонтував для себе авто.
Батьки геть не розділяли захоплення хлопця, тому допомоги не було жодної – ані фінансової, ані моральної.
Зі справжнім світом автоперегонів Ратценбергер познайомився в 1983-му. Той сезон він провів у чемпіонаті German Formula Ford 1600. І провів, треба сказати, досить непогано – 6 місце загального заліку за підсумками чемпіонату. Якщо врахувати абсолютний дебют, то це було неймовірним успіхом.
А уже в 1984 році про нього заговорили як про першого австрійського спадкоємця легендарного триразового чемпіона Нікі Лауди. Австрієць виграв Central European Formula Ford Championship. Це була його перша серйозна перемога в серії, яка охоплювала кілька країн.
Уже в 1985-му Ратценбергер дебютує в дуже престижному чемпіонаті – австрійській “Формулі-Форд”. Так, так, тій самій, через яку пройшла більшість легендарних чемпіонів Формули-1.
Паралельно з виступами на батьківщині Роланд бере участь і в німецькій “Формулі-Форд”.
Обидві, до речі, він виграв.
Саме тоді про нього й заговорили у Великій Британії – мецці автоспорту. Ба більше, у тому ж 1985-му він взяв участь у кількох етапах різних британських серій.
Доленосним для Ратценбергера став 1986 рік, а точніше – Formula Ford Festival. Приймав фестиваль Брендс-Гетч, ще одна колиска світового автоспорту. Така собі ярмарка, куди з’їжджалися усі найкращі молоді гонщики світу. А головне – до фестивалю була прикута величезна увага ЗМІ.
Роланд Ратценбергер – чемпіон Formula Ford Festival 1986 року
Getty Images
Австрієць виграв фестиваль і про нього заговорили всерйоз як про майбутню зірку Формули-1.
Не так сталося…
Через відсутність спонсорів австрієць не зміг отримати хорошої пропозиції від команд чемпіонату Формули-3.
Мартін Доннеллі (ліворуч), Деймон Гілл (у центрі) і Роланд Ратценбергер, 1987 рік, Формула-3
Getty Images
Щоб вижити у вкрай жорстокому світі автоспорту, Ратценбергер бере участь у кузовних серіях (WTCC, BTCC). У кінці 80-х – на початку 90-х уже досить досвідчений австрієць бере участь у 24 годинах Ле-Мана. У 1993-му Ратценбергер фінішував 5-м у загальному заліку легендарної добової гонки.
Екіпаж Porsche 962 C під час 24 годин Ле-Мана-1989. Мауріціо Сандро Сала / Волтер Лехнер/ Роланд Ратценбергер
Не знайшовши свого місця під автогоночним сонцем, Ратценбергер вирушив туди, де те сонце ближче – в Японію. На початку 90-х він стає зіркою місцевих чемпіонатів (F3000 та Sports Prototype). Саме тоді там феєрили й інші відомі персонажі – Едді Ірвайн і Гайнц-Гаральд Френтцен. До речі, австрієць частіше перемагав, аніж програвав. І в 1994 році нарешті отримав свій шанс у Формулі-1.
У віці 33-х років…
Гонщик підписав контракт з аутсайдером-дебютантом Simtek. За чутками, фінансову підтримку Ратценбергеру надали заможна жінка з Монако та японські спонсори. Вистачило лише на перші 5 етапів, проте не судилося проїхати навіть їх.
Девід Бребем і Роланд Ратценбергер
Getty Images
“Із грязі в князі” – мабуть, не зовсім влучне словосполучення, але він справді пробивався з боями, намагаючись торувати свій шлях у молоді роки. У нього не було тієї сімейної підтримки, яку мають багато інших пілотів, бо рідні, особливо батько, не надто схвалювали його захоплення гонками.
Він був трудягою, справжнім фанатом своєї справи. Багато хто захоплювався ним не лише через талант за кермом, а й через те, наскільки наполегливо він працював заради своєї мрії”, – згадував напарник австрійця Девід Бребем в інтерв’ю RacingNews365.
В Інтерлагосі, де розпочинався новий сезон, австрієць не зміг подолати кваліфікацію, яка тоді проходила у два дні (п’ятниця та субота). На другому етапі в японській Аїді Ратценбергер фінішував 11-м. Це була його перша й остання повна гонка у Формулі-1.
Читайте також :
Фото
Едді Джордан – останній із…: створив легендарну команду та приніс у Формулу-1 веселощі, драйв і рок-н-ролл
Далі була та сама Імола-1994. Уже в п’ятницю під час першої кваліфікації у важку аварію потрапив Рубенс Барікелло на Джордані. На швидкості в понад 220 км/год бразилець влетів у бетонний відбійник. Пощастило. Молодий пілот зі стайні Едді Джордана вийшов майже сухим із води.
“Європейський сезон розпочався в Імолі, але напередодні вікенду Ратценбергера турбував один аспект машини. “Роланд був новачком у роботі з карбоновими гальмами та скаржився на них”, – продовжує Бребем. “Він був повільнішим, ніж ми очікували. Команда попросила мене сісти в його машину в п’ятницю, щоб оцінити ситуацію. Я проїхав пару кіл, повернувся і сказав: “Вони нікудишні, їх треба міняти”.Одразу після заміни він відчув упевненість і показав той темп, якого від нього чекали”.
У суботній кваліфікації Ратценбергер покращив свій час до 1:27.584. Дізнатися, що цього було б достатньо, щоб стартувати 26-м не судилося… Австрієць пішов на ще одне швидке коло одразу після наїзду на бордюр у повороті Acque Minerali, що пошкодило переднє антикрило.
Коли навантаження зросло на прямій та у швидкому лівому повороті Тамбурелло, крило відірвалося і потрапило під передні колеса. Машина стала некерованою і влетіла в бетонну стіну на швидкості 314 км/год. Сила удару склала 500G – найвищий показник в історії Ф-1.
33-річний австрійський гонщик Simtek Роланд Ратценбергер влетів у бетонну стіну на швидкості 314 км/год та загинув миттєво
Getty Images
Роланд загинув миттєво.
Бребем згадує, що проїжджаючи повз місце аварії, одразу зрозумів: його напарника більше немає. “Я побачив уламки, вони були фіолетовими, тож я зрозумів – це Роланд. Коли я проїжджав поруч, я просто побачив його візор і те, як похилилася голова. Моя миттєва реакція була: “Він пішов”.
Після офіційного підтвердження смерті Ратценбергера, Бребем усе ж вирішив брати участь у гонці, відчуваючи борг перед другом.
“Я подумав про те, що сказав би Роланд: “Ти що робиш? Ти ж гонщик!” – згадував Девід. Він мав довіритися команді, що поломка не повториться. “Нік Вірт (конструктор) буквально стрибав на передньому крилі, примовляючи: “Повір мені, Девіде, тепер воно тримається міцно”.
Наступного дня, 1 травня 1994 року, світ автоспорту назавжди розділився на до і після. На 7-му колі в повороті Тамбурелло Айртон Сенна не впорався з керуванням та влетів у відбійник на швидкості в понад 218 км/год. Офіційно про смерть Сенни оголосили за кілька годин, проте, як стало відомо набагато пізніше, його мозок помер майже одразу.
За словами очевидців, у комбінезоні Айртона Сенни знайшли австрійський прапор. Таким чином бразилець хотів вшанувати пам’ять…
“Роланд завжди перебуває в тіні, і це вже ніколи не зміниться. Він іде пліч-о-пліч із Сенною, що, можливо, і не так погано, бо це змушує людей згадувати про нього. Фани Формули-1 не встигли по-справжньому пізнати Роланда – вони дізналися про нього уже після його гибелі”.
Ми вже ніколи не дізнаємось, яким би був шлях Ратценбергера у Формулі-1, вочевидь, таким же тернистим, як і все його автогоночне життя, проте Гран-прі Сан-Марино 1994 року назавжди увійшло в підручники з історії як “Чорний вікенд” хоч і здебільшого через гибель бразильського “Чарівника”, але не лише…
