За останній рік відбулась вражаюча кількість скандальних історій в яких фігурували найбільш одіозні представники політичних проектів Кремля. Звісно, це не могло не вплинути на ідентифікацію проектів Медведчука в суспільному уявленні як штучну опозицію, політика якої диктується східним сусідом виключно для збереження власних позицій як політичного, так і ідеологічного впливу. Відтак, не зберігши партійний авторитет і заплямував себе численними махінаціями на виборах, мінуванням власного офісу, використанням приватних бойових загонів для вчинення провокацій, чи навіть загарбання значної частини будівельного бізнесу у столичному регіоні, ОПЗЖ втратило свою значимість як реального важелю «руського мира» в Україні.
Наслідком чого стало закриття ряду каналів та ресурсів Медведчука, яких на державному рівні визнано пропагандистськими, арешт багатьох його активів та, найголовніше, стрімке падіння рейтингів прихильності потенційного електорату. Отже, неефективні проекти змушені об’єднувати зусилля бодай не для власної реабілітації у свідомості суспільства, та принаймні для розгойдування власних опонентів, сподіваючись на те, що, забруднивши їх, виглядатимуть чистішими.
На цю роль ідеально підійшов один із таких брудометів Анатолій Шарій, якого Медведчук раптово почав називати союзником. Основний сценарій полягає в тому, щоб загнати Зеленського у вузьке електоральне гетто, що має викликати автоматичне невдоволення на націоналістичному полюсі. А надалі, шляхом розгойдування ситуації власними рупорами пропаганди, спровокувати політичну кризу й дострокові парламентські вибори, за підсумками якого Медведчук із своєю політсилою стане єдиним природним союзником в коаліції з тими, хто наразі формує таку незручну для Росії монобільшість в українському парламенті.
Відтак, Шарій щодня в ефірі телеканалів кремлівського кума оголошує про власну готовність боротися з безправ’ям, беззаконням, зовнішнім управлінням, антиросійською істерією й печерною русофобією.
Спекулюючи на болючих для суспільства темах, Медведчук намагається відірвати у «Слуги народу» голоси у базових регіонах Півдня та Сходу. Щоправда, в такому випадку довелося б розділити їх також із дочірнім проектом – «Партією Шарія». Та от біда, – Окружний адміністративний суд Києва почав розглядати позов Міністерства юстиції з проханням заборонити діяльність «Партії Шарія» в Україні, тобто електоратом скоро ділитись буде ні з ким. Але і втрачати такий унікальний привід в черговий раз попіаритись жбурнувши добрий шмат лайна в обличчя провладних опонентів лозунгами про прямий тиск на «реальну опозицію» і розквіт тотальної диктатури, в ОПЗЖ не могли собі дозволити.
Попри локдаун, Медведчук взяв на себе організацію доставки з різних міст України – зокрема, Запоріжжя, Одеси та Миколаєва т.зв. прихильників Анатолія Шарія до стін ОАСКу, де сьогодні проходило судове засідання.
Єдине, що досі незрозуміло – хто більше сьогодні піарився, адже представники ОПЗЖ прийшли нібито підтримати акцію цілим автопробігом. На спільной псевдоопозиційний мітинг були відряджені увіковічити перед камерами нерушиму відданість партійним ідеалам і глибоку стурбованість припиненням існування «Партії Шарія» найодіозніші представники ОПЗЖ Ренат Кузьмин, Олег Волошін та Віктор Чорний у складі декількасот активістів очолюваного ним «Молодіжного крила ОПЗЖ», силами якого і був проведений автопробіг. Хоча, слід зауважити, що із загальної кількості активістів у 250 осіб, понад 200 з яких Медведчуківські однопартійці, а з ними адвокати, охорона, водії та власні журналісти, – прихильників самого Шарія налічилось якось зовсім мало як для заявленої Шарієм масової підтримки регіонів. Проте, це не завадило злагодженому процесу піару і спекуляцій.
Народний депутат Ради Анатолій Бурмич в своєму коментарі нагадав, що восени минулого року Партія Шарія брала участь в місцевих виборах і на сьогодні за рейтингами має близько 5%. Відповідно, закриття партії – це усунення від народовладдя 5% народу України, який так чи інакше хоче висловити свою думку, зазначив політик, причому це вже не перша спроба чинної влади позбавити громадян свободи слова.
«Сегодня мы идем к узурпации, идем к уничтожению демократии… Президент нам обещал мир, низкие тарифы, борьбу с коррупцией, но что имеем мы на самом деле — все наоборот», — заявив парламентарій.
У свою чергу, народний депутат від ОТЗЖ Ренат Кузьмін підкреслив, що закриття партій, як і заборона телеканалів – це дії президента Зеленського, які спрямовані на узурпацію державної влади в країні, тобто українців хочуть позбавити права вибору, натомість їм нав’язують провладну партію і маріонеток режиму Зеленського. За його словами, фактично українська влада бореться з українським народом і оголосила війну українському народу.
Депутат Віктор Чорний назвав те, що відбувається «політичним терором» і заявив, що «Опозиційна платформа – За життя» готова підтримувати будь-яку політичну силу, яка буде справедливо вимагати від цієї влади виконання закону. А сам Шарій обурено давав інтерв’ю все через той же 112 канал Медведчука, що нині веде мовлення у ютубі, про реєстрацію у канцелярії Окружного адміністративного суду Києва зустрічного позову «Партії Шарія» до Головного управління Служби безпеки України у Києві й Київській області.
Врешті, Шарій у своєму відеоблозі заявив про відсутність підстав для заборони його партії, яку вважає «найбільш чистою і законною» і на цьому розійшлись. На цьому спільний залп із брудометів для учасників цього цинічного мітингу був завершений, а от в редакціях російських ЗМІ робота тільки починається. Цей інформаційний прецедент, створений кооперацією політичної агентури Кремля ще довго буде головною темою десятків токшоу, вечірніх ефірів та численних стрічок у новинах пропаганди. Він неодмінно донесеться і на Схід і відлунням сягне уваги потенційного, взрощуваного десятиліттями електорату. В обов’язковому порядку під пильним керівництвом піартехнологів ОПЗЖ відбудуться і у нас численні особисті програми, регулярні годинні інтерв’ю та вистави про політичне переслідування.
Очевидно, що тепер Анатолій Шарій отримує від ОПЗЖ повний пакет підтримки: сотні годин ефірного часу на популярних інформаційних каналах України, особливе ставлення ведучих, згадки про себе в інтерв’ю з політиками, розкрутку акцій та «політичних переслідувань» і навіть підігрування від другорядних членів ОПЗЖ. Він же, в свою чергу, неодмінно підтримає ОПЗЖ, як то було під час припинення мовлення 112го та ЗіК. А для того, щоб думка Шарія здавалась авторитетною – перше і головне завдання, яке наразі стоїть перед медійними ресурсами Медведчука, – це легітимізувати Шарія як політичного діяча. Щоб із розряду «блогера, який говорить про політику» він міг перейти на один рівень зі справжніми політиками. Така вже синергія російської агентури впливу. Хоча, навряд Шарій із закриттям своєї партії тепер має на це хоч якісь шанси.
