У той час, як в Україні досі обговорюють нещодавнє рішення про продовження санкцій відносно російських пропагандистських сайтів і блокування «ВКонтакте» з «Однокласниками», Росія всіляко намагається відновити втрачений сегмент пропагандистського впливу в нашій країні. Доречі, важелі для цього використовуються ті ж, що дозволили Кремлю отримати монополію на «свободу слова» в РФ.
Роскомнадзор – переформатована з Россвязьохранкультури федеральна служба з нагляду у сфері зв’язку, інформаційних технологій і масових комунікацій, а також виконання директив ФСБ по боротьбі із свободою слова в Інтернеті і блокування незручних Кремлю сайтів, як в Росії, так і в Україні. Головним завданням цієї федеральної служби є встановлення інформаційного контролю в російськомовному середовищі глобальної мережі Інтернет і відмежування рунета від іншого цивілізованого світу шляхом закриття доступу до альтернативної інформації.
На відміну від інших подібних служб у веденні Мінкомзв’язку Росії, Роскомнадзор з моменту створення у 2012 році продовжує показово імітувати роботу і доводити свою значущість в системі державної програми зомбування населення, у т.ч. шляхом глобальних чисток альтернативних думок в Мережі. Ні для кого вже не секрет, що журналістика в Росії деградувала до рівня гебельсівської пропаганди і сталінських ЗМІ кінця 1930-х років. Нинішня ФСБ, через той же Роскомнадзор, активно відсікає від російського інформаційного простору іноземні видання, користуючись федеральним законом №398-ФЗ від 28 грудня 2013 року, який вводить негайний позасудовий порядок блокування інформації. Він дозволяє генпрокурору і його заступникам блокувати сайти і домени, які містять «заклики до масових безладів, здійснення екстремістської діяльності, розпалювання міжнаціональної чи міжконфесійної ворожнечі, участі в терористичній діяльності».
Але в першу чергу, під прицілом невдоволення РФ виявилися українські ЗМІ, адже саме з них сьогодні можна дізнатися про альтернативний стан справ, як в Росії, так і на територіях псевдореспублік Сходу України. Власне, як нещодавно, зубний скрегіт російської влади викликали будь-які згадки героїв чеченського опору Росії або героїчної оборони Республіки Ічкерія від російських окупантів. Ситуації з розвитком війни в Ічкерії і конфліктом на Донбасі схожі, як і тотальна фільтрація інакомислення в РФ, тому методику подібного інформаційного блокування ми чітко можемо простежувати на вже існуючих прецедентах, що незмінно слідують з усіма військовими компаніями Росії.
Подібні механізми впливу на населення і громадську думку відпрацьовувалися і вдосконалювалися десятиліттями для того, щоб приховувати правду, видаючи бажане російською владою за дійсне, або просто «захищаючи» людей від інформації. У Росії люди не знають кого більше боятися – бандитів або поліцейських, тому у кожного в автомобілі є біта, відеореєстратори з усіх боків і по дві камери в кожній руці для важливих розмов зі правоохоронцями, а у пішоходів – ножі і травматичні пістолети (капіталізм і вседозволеність, усюди дешеві повії і наркотики). Навіть закон про заборону куріння в громадських місцях ніхто не дотримується і поліціяаї на порушників навіть не звертають уваги. Але в рунеті – чистіше, ніж де б то не було, і суворо дотримується закон, адже за найменші порушення одразу закривають доступ до сайту на рівні магістральних Іінтернет-провайдерів.
За одну тільки згадку про «Яроша» або «Правий сектор» у 2014 році Роскомнадзор вніс до реєстру забороненої інформації сайти російських опозиційних інтернет-видань «Грані.ру», «Каспаров.ру», «ЕЖ.ру» і сотні інших видань, публікації яких, на думку чиновників, містять заклики до протиправної діяльності та участі в масових заходах, а насправді просто йдуть врозріз з єдиновірною позицією влади. На цій же хвилі, Роскомнадзор на вимогу генеральної прокуратури вніс до єдиного реєстру забороненої інформації блог російського політичного і громадського діяча Олексія Навального на підставі закону 398-ФЗ, що дозволяє прокуратурі без рішення суду обмежувати доступ до сайтів.
З цією ж метою, 13 лютого 2015 року Роскомнадзор окремим списком призначив «Правий сектор», УНА – УНСО, «Українську повстанську армію» (УПА), «Тризуб ім. Степана Бандери», «Братство» екстремістськими організаціями, діяльність яких на території РФ заборонена рішенням Верховного Суду і, відповідно, будь-яка згадка про них в мережі порушує закон про інформацію, закон про ЗМІ і закон про протидію екстремізму.
Проте, робота по боротьбі зі свободою слова з боку Роскомнадзора щодо іноземних сайтів виглядає трохи інакше. Якщо в Росії Роскомнадзору для закриття ресурсів досить знайти просто абсурдні дрібні порушення на сайтах і оголосити їх грубим порушеннями цензури, то припинити мовлення за кордоном досить проблематично, особливо в умовах гібридного військового протистояння і неприкритою критикою РФ з боку європейських ЗМІ. Для цього слід зовсім не помічати порушень цензурних правил власними недоЗМІ, а також соціальної мережі від ФСБ під назвою «ВКонтакте» і з цинічною упевненістю закидати редакції українських видань гнівними петиціями про зняття окремих публікацій під загрозою «бана» видання в «рунеті». Для деяких видань рейтинги, відвідуваність сайту за рахунок іноземного читача і кількість переглядів мають велике фінансове значення. Мабуть тому, Роскомнадзор ще й досі не заблокував весь український трафік на території РФ. Все це гроші, але і на це Кремль не буде зважати вічно, адже там не дуже товаришують з «куполом» якщо включають Вікіпедію до Єдиного реєстру заборонених сайтів і вже який рік погрожують відключити Twitter і Facebook.
У 2014 році з ініціативи прокуратури Роскомнадзором була оголошена заборона вітчизняного сайту «Аргумент» на території Росії. Між іншим, кримінальна справа «про злочин екстремістського характеру» щодо редакції ще ведеться. А спроби прикрити «Аргумент» робилися кремлем не тільки в Росії, але і в Україні. Що характерно: в Україні вплинути на сайт і його команду намагалися тільки представники так званої «п’ятої колони» Росії в нашій країні – наприклад, депутати ВР від Партії регіонів, бізнесмени і «рішали» з оточення Медведчука і Януковича.
Роскомнадзор у серпні 2016 року заблокувала доступ до сайту Українського кризового медіа-центру (УКМЦ) на території РФ. Підставою для блокування став прес-реліз за підсумками брифінгу лідерів кримських татар Мустафи Джемілєва, Рефата Чубарова і Ленура Іслямова про суспільну блокаді Криму, який був опублікований ще 8 вересня 2015 року.
Фото: Брифінг Мустафи Джемілєва, Рефата Чубарова і ЛенураІслямова про суспільну блокаді Криму в УКМЦ
Причому, прокуратура РФ, називаючи лідерів кримськотатарського народу екстремістами, зовсім забула, що РФ анексувала батьківщину корінного народу Криму. Фактично, претензії генпрокуратури РФ і Роскомнадзора – це черговий приклад наступу на свободу слова, яка здійснюється під тим же прикриттям «боротьби з екстремізмом».
Мабуть, екстремісти в Україні – кожен другий, так як за останні кілька років Роскомнадзором було заблоковано мовлення кількох тисяч тільки українських сайтів. За розміщення матеріалів нібито екстремістського змісту був обмежений доступ до сайту видання «РБК-Україна», який ще й був «забанений» операторами «Akado», «MTC» і «Білайн» на вимогу Генпрокуратури. На фоні цього, різного роду дискусії про блокування Україною відверто пропагандистських ресурсів РФ, що і надалі ширяться в суспільстві, виглядають не тільки по дитячому, але і змушують замислитись про їх штучність.
За коментар до статті дворічної давнини, в зв’язку з тим, що дана інформація містить відомості, поширення яких в РФ заборонено, потрапив під «санкції» Роскомнадзору міський портал Чернігова Gorod.cn.ua. З такою ж цинічною аргументацією російська аудиторія втратила доступу до сайту українського волонтерського центру «Миротворець», сайту громадських активістів «Крим SOS», і як не дивно, сайт Інституту національної пам’яті України теж був заблокований за екстремізм, як і багато інших Інтернет-ресурси, на свободу слова яких вирішили наступити кремлівські виконавчі служби.
З огляду на тисячні відмови у найрізноманітніших варіаціях про задоволення вимог Роскомнадзору із видалення непотрібних Росії публікацій, особливо з боку власників українських Інтернет-ресурсів, Роскомнадзор сформував «чорний список» сайтів і хостинг-провайдерів, які не реагують на вимоги відомства блокувати нібито протиправний контент. До переліку, який є неофіційним, увійшли виключно провайдери та сайти, зареєстровані за межами РФ. В Роскомнадзорі підкреслили, що основна мета створення «чорного списку» сайтів і провайдерів – інформування власників «сумлінних» ресурсів про небажані інформаційні майданчики. Роскомнадзор може домогтися блокування IP-адреси, на якому зареєстрований сайт, при цьому буде закритий доступ і всім сайтам, які знаходились на тій же IP-адресі, навіть якщо до них у Роскомнадзору претензій зовсім немає.
Виходить так – оскільки мало хто ведеться на листи Роскомнадзору в адресу безпосередньо власників сайтів, які залишаються без відповіді, або ж на них слідує грубий формат відмови прибирати незручний Кремлю контент, федеральна служба почала тероризувати хостинг-провайдерів в Україні.
Як не дивно, шантаж виявляється досить дієвим. На адресу ряду українських інформаційних видань, першим з яких став новинний сайт «Херсонські вісті» Visti.ks.ua, прийшов лист від ТОВ «Хостинг Україна», яке надає послуги хостингу даноу ресурсу, з вимогами генпрокуратури РФ і рішенням Заводського районного суду м. Грозного Чеченської Республіки про те, що контент херсонського видання несе загрозу інформаційній безпеці Росії. У зв’язку з цим склався певний конфуз – український ТОВ «Хостинг Україна» вимагає в українського видання виконати рішення Чеченського суду не загрожувати безпеці Росії. У разі невиконання, ТОВ «Хостинг Україна» повідомило про розірвання договору з надання хостинг послуг в односторонньому порядку, незважаючи на вже здійснену «Херсонськими вістями» абонплату.
Вся справа в тому, що Роскомнадзор здійснює тиск на українського хостера, погрожуючи заблокувати функціонування абсолютно всіх хостів ТОВ «Хостинг Україна» на території РФ.
Звичайно, це не вихід для «Хостинг Україна» – танцювати під дудку ФСБшних федеральних служб, захищаючи не тільки російську аудиторію від інформації, здатної «травмувати» їх читацьку аудиторію, але і українського читача, – адже чим це не сприяння у веденні гібридної війни РФ і чи не несе подібне пособництво загрозу інформаційній безпеці України?
До того ж, кому, як не фахівцям в області Інтернет-послуг не знати про те, що будь-які заборони Роскомнадзору можливо обходити як з використанням серверів, що знаходяться за межами країни, і які не підпадають під дії системи блокування, так і через зміну проксі-серверів. Наприклад, для браузерів Firefox або Chrome можна встановити розширення (плагіни), що дозволяють обходити заборони Роскомнадзору. Браузер Opera без додаткових розширень має режим «Турбо», при включенні якого використовується зовнішній проксі-сервер і забезпечується стиснення трафіку, що також дозволяє обходити блокування дійсно зацікавленому читачеві.
Спецслужби РФ вже давно сформували потрібну Кремлю інформаційну політику, результати якої прийнято називати «зомбоящик», а інформаційні війська кремлівських тролів якісно набили руку, беручи участь у всіх без винятку військових кампаніях РФ. Російські ЗМІ використовують найменший інформаційний привід в Україні для своїх тролів, а при їх відсутності доводиться вигадувати розіпнутих хлопчиків на Донбасі і що Боїнг-777 збили не з російського «Бука». Тому сприймати діяльність Роскомнадзору як спробу створення інформаційної блокади для росіян не доводиться, скоріше це цілеспрямований деструктивний вплив на інформаційну політику сусідньої держави.
Поступки російським «цензорам» не повинні вітатися українськими як приватними, так і державними структурами. І це не тільки тому, що батько Інтернету Вінтон Серф назвав прихильників введення контролю над Мережею динозаврами з крихітним мозком, а тому, що продовжувати дозволяти Кремлю обкатувати механізми по впровадженню повної цензури ще і в Україні, – неприпустимо. Втім, як неприпустимо і понукати охочим подискутувати на цю тему кремлівським посіпакам в Україні.
