Вчора у Києві під посольством США прихвосні Медведчука влаштували скандальну акцію «проти зовнішнього управління» Америкою. Найняті активісти розіграли виставу як Джордж Сорос накинув лассо на жінку в традиційному українському вбранні. В такий спосіб проросійські сили виступили проти «втручання» Америки у внутрішні справи України та в черговий раз нагадали, що воліли б бачити Україну в кокошнікє на повідку у Путіна.
Шабаш антиукраїнських політсил не міг відбутись не на платній основі без участі найодіознішого представника ОПЗЖ Іллі Ківи і його поплічників з групи «Патриоты- за жизнь». В свою чергу, це дійство висвітлювалось виключно ресурсом Медведчука «Newsone», а керував відеорядом особисто продюсер 112-Україна Артем Марчевський, в машині якого поліцією і було вилучено підготовлене до чергової глумливої сцени чучело.
Як повідомляють більш незалежні ЗМІ, «мітинг» влаштувало молодіжне крило партії «Опозиційна платформа – За Життя», але серед учасників було чимало людей пенсійного віку. Справа в тому, що більшість т.зв. «тисячників», які завідують «ринком найманців» категорично відмовились від участі в акції біля посольства, тому учасників заздалегідь набирали і через Telegram-канали, поступово завищуючи ціну за «годину простою», і вишукуючи пенсіонерів у найближчих районах. При чому, самі мітингувальники дізналися про причини заходів не раніше, ніж зібралися на точці збору у метро «Берестейської». Першочергово ціна стартувала із 60 грн. і, врешті, подвоїлась, сягнувши 120 обіцяних грн. за дві години участі в протесті.
Попри знеособлені оголошення в Мережі, учасники акції повідомили, що посередниками між ОПЗЖ і наймитами виступили дві жіночки – херсонка Єлизавета Олегівна і кримчанка Тетяна Олександрівна. Перша займається посередництвом у розміщенні реклами в ЗМІ і очолює ТОВ «Ернерінг», а друга працює в студії «Оксани Байрак». Як зазначають деякі з учасників акції, першочергова мета заходів під посольством була оголошена їм як висловлення невдоволення керівництву держави рівнем медичного забезпечення на фоні пандемії.
Звісно, спекуляція на епідеміологічній кризі в рядах ОПЗЖ не новина, як і використання «ринку найманців» у власних PR-кампаніях і особистих бойових підрозділів тітушок, утримування і навчання яких напряму фінансується з Кремля, проте «бойкот» у такий спосіб Америці з боку Росії більше нагадує відчай, аніж спланований захід вигідного впливу. І це далеко не перший випадок, коли креатури Кремля в Україні, яким роками формувалось політичне обличчя і щось на вподобі авторитету, зливаються у завідомо скандальних і навіть комічних сценаріях російської пропаганди. Тому навряд ситуацію з безперестанними провохами в ініціативах Медведчуківців варто пов’язувати із недоопрацюванням політтехнологів ОПЗЖ, більш ймовірно, – це останні кроки, на які ще могли спромогтись проросійські відчайдухи.
