Військовослужбовець Інтернаціонального легіону оборони України з позивним “Парадокс” – командир екіпажу американського бронетранспортера M113. Він віртуозно володіє цією технікою і постійно удосконалюється, адже майстерність легіонера кожного дня випробовується боєм. Їздити доводиться до передових позицій, нерідко під артилерійськими обстрілами та атаками дронів. Саме бронемашина часто залишається єдиним шансом доставити життєвонеобхідні вантажі, боєприпаси, воду, або, коли хтось із хоробрих платить за стійкість своєю кров’ю, – евакуювати з поля бою пораненого побратима. І що ж робити, якщо гусениця пошкоджена міною, 152-міліметрові снаряди ворожої артилерії, яка полює на тебе, лягають зовсім неподалік, а попереду, на лінії вогню, важко поранений побратим?..
– У цивільному житті до війни, буквально рік я працював у компанії Інтернет-провайдері, – згадує командир екіпажу, – а так, в загальному,по Європі їздив. У Збройні Сили потрапив у 2017 році. Спочатку на строкову службу, але через чотири місяці підписав контракт. У 2021 році у мене контракт закінчився. Буквально 11 місяців я встиг відпочити. Почалася повномасштабна війна, і з 28 лютого 2022 року я повернуся назад,розповідає легіонер.
Другий інтернаціональний легіон оборони України почав формуватися на полігоні, де проходив службу “Парадокс”. Підрозділ зацікавив чоловіка і в 2023 році він зміг перевестися до Другого легіону. Тут військовослужбовець виконує обов’язки санітарного інструктора і,поряд з тим командира М113.
Першочергове завдання броньованої машини – евакуація поранених.
– Також ми можемо допомагати нашим побратимам провести ротацію, доставити якісь посилки чи витягнути техніку, яка застрягла, тому що в неї є така можливість і, в принципі, для того вона і створена була. Керувати М113 абсолютно не складно. Нам дали на навчання тоді два тижні. Навчання навіть раніше закінчилося, адже прийшло бойове розпорядження і потрібно було виїжджати. Загалом на ній можна навчитись їздити буквально за години 3-4. Там нічого важкого немає, оскільки це американська техніка з автоматичною коробкою передач. Вона практично все робить за тебе. Умовно можна порівняти з автомобілем “на автоматі”. В управлінні вона дуже спокійно поведе себе, дуже легко. – каже “Парадокс”.
Легіонер наголошує, що якщо “на холодний розум” без паніки усе робити, ця машина просто ідеальна.
– Якщо поранений “важкий”, – у нас немає виходу, ми мусимо за ним їхати, тому що ми розуміємо: кожна хвилина на вагу золота. Автоматом машину прошити нереально,кулеметом також. Пряме попадання міни, якщо це 80 міліметрів, я думаю, вона витримує спокійно. Якщо серйозніше лобове попадання – тут уже важко щось сказати. Наїзд на протитанкову міну Bradley витримує також. Вона виходить з ладу, тобто має пошкодження, але екіпаж здебільшого залишається живим. У нас була ситуація: інша “емка” наїхала на протитанкову міну. Усі живі. Лише командир машини поранений тому що йому уламками посікло обличчя, – згадує командир екіпажу.
“Парадокс” розповідає нюанси руху у районі бойових дій на такій техніці. З його досвіду їхати з відкритим люком небезпечно, з одного боку. Але з іншого боку, триплекси (засоби спостереження в режимі захищеного руху) можуть не давати достатньо інформації на сучасному полі бою. Тоді не залишається іншого виходу і доводиться відкривати люк аби бачити більше.
M113 вивезла українських військових після влучання 13 російських FPV-дронів
– Ми працювали з попередньою бригадою уЧасому Ярі, і їхня “емка” виїхала з поля бою після того, як у неї влетіли 13 FPV, – це шокуюче. Вона своїм ходом виїхала! Загалом, по хорошій дорозі вона може йти 60-70, і навіть 80 кілометрів за годину. У таких умовах, як зараз, по чорнозему – повільніше. Але машина рухається впевнено. Ми завжди знаємо, що доберемося до точки призначення, – розповідає про техніку санінструктор.
В екіпажі “Парадокс” завжди їздить з напарником. У десантному відділенні, де транспортують пораненого, мусить бути ще один медик, який дивитиметься за пацієнтом, допоможе при його завантаженні, контролюватиме стан та життєві показники. Адже після під’їзду до позиції буває по-різному: легкі поранені заходять через дверку самі, для важких опускають апарель. І від побратимів їм теж може бути потрібна у цей момент різна допомога.
Під час однієї з таких евакуацій “Парадокс”наїхав на вибухові пристрої. Найімовірніше – дистанційне мінування. Гусениця отримала пошкодження, але екіпаж, розуміючи це,продовжив рух у напрямку лінії бойового зіткнення. Адже хлопці їхали забирати важкопораненого побратима і ризикували своїм життям свідомо. Пошкоджена машина уперто рухалася вперед та відмовлялася виходити з ладу остаточно. Екіпаж завантажив пораненого та рушив до стабілізаційного пункту. Ворог крив поле бою 152-міліметровими артилерійськими снарядами. Щонайменше чотири з них за відчуттями екіпажу лягли на відстані близько півсотні метрів від машини, що для такого калібру достатньо близько. Диво та везіння не може тривати вічно, і, зрештою, пошкоджена гусениця, яка трималася всупереч усім законам техніки та фізики, не витримала навантажень. Тепер життя пораненого та його супроводу залежали від мужності, витримки й холоднокровності українських військових і,звісно, від того, що хтось називає везінням, а хтось – опікою вищих сил. Попри те, що складні рішення й багатокрокові дії приймалися та реалізовувалися миттєво, “Парадокс” розповідає про ситуацію абсолютно спокійно.
Він відразу ж віддав команду, щоб усі вийшли з “емки”, та знайшли укриття в найближчій посадці, але сам командир екіпажу покинув машину не одразу. Він заглушив двигун, закрив бронетранспортер, і тільки після цього рушив в сторону укриття. При цьому екіпаж встиг викликати допомогу, адже від часу доставки пораненого на стабілізаційний пункт залежали шанси на його порятунок.
– Коли у М113 злітає гусениця, – машинастоїть на катках, які дають змогу її буксирувати.Насамперед ми простежили за станом пораненого та хвилин за 15 передали його іншій команді, що прибула за викликом. Знаю, що хлопця доставили до стабілізаційного пункту, згодом – у госпіталь. Зараз він проходить лікування. – розповідає санінструктор.
Але не лише про порятунок пораненого думавекіпаж під загрозою ворожих обстрілів та камерами дронів. У той самий вечір воїни спробували врятувати бронемашину, буксируючи її іншим транспортом. Через погодні умови та особливості місцевості вдалося відтягнути М113 лише на 1800 метрів. Та навіть цього виявилосядостатньо, аби ворог подумав, що машину евакуювали і вона уже поза межами досяжності засобів ураження. Дві одиниці бронетехніки та люди серед поля – надто ласа ціль. Тож, коли були вичерпані усі можливості буксирування і техніка зупинилася намертво, – хлопці змушені були залишити підбиту машину на ніч.
Наступного дня вони повернулися та продовжили евакуацію. Під об’єктивами ворожих дронів та вогнем ворожої артилерії українським військовим усе-таки вдалося підготувати машину до евакуації. У сусідньому підрозділі знайшли танк та екіпаж, який погодився допомогти. Однак потепління, розталий сніг та просідання у землю важкої броні призвели до того, що троси не витримали і “Bradley” знову вдалося забрати лише на декілька сотень метрів.
Здавалося б, настав час зупинитися, сказати собі, що зроблено усе можливе і визнати поразку, але це зовсім не про українських військових і аж ніяк не про Інтернаціональний легіон оборони України. Екіпаж знайшов спеціальні танкові троси та знову повернувся разом із танкістами.
– Вони не влучали, слава Богу, – каже санінструктор про російських артилеристів, –пощастило.
Танк зі спеціальними тросами дотягнув машину до населеного пункту, але далі буксирувати її по асфальту не зміг. Знову відхід, знову пошук, уже іншого засобу буксирування, і тільки після цього багатостраждальну броньовану рятівницю змогли доставити до умовно безпечного місця ремонту в ближньому тилу.
– Чесно, нам пощастило, що М113 стояла між двома пагорбами. Вона в низині стояла і просто, можливо, в ту сторону ворожі дрони не так часто залітали не бачили її. З однією гусеницеюпроблем не було. Нам пощастило що катки були цілі. Гума не потріскала. Це було чудово. З другою було трішки важче. Гусениця не хотіла ставати на місце, але дякуючи хлопцям, усе вдалося – розповідає командир екіпажу. – Машина зараз на ходу. Просто там залишилися нюанси, і все: вона у повній бойовій готовності, – каже легіонер.
M113 добре показали себе у Збройних Силах України. Вони не просто допомагають зупиняти російських окупантів, знищувати їхній особовий склад, але, що не менш важливо, рятують життя українським військовослужбовцям. Ставлення представників українській армії, зокрема Інтернаціонального легіону оборони України, до цих бронемашин відповідне. Не просто як до засобу пересування чи гусеничного всюдихода. Така техніка психологічно сприймається майже як член великої військової сім’ї – колективу побратимів, чия дружба та підтримка випробувані щоденною смертельною небезпекою.
Кожен евакуаційний виїзд супроводжувався ризиком для життя команди, польотами ворожих дронів та вогнем ворожої артилерії. Безлічі невдач не сприяли ані вірі в успіх, ані бажанню продовжувати небезпечну місію. Але затятість,самовідданість, неймовірна ірраціональна хоробрість та просто нестримне бажання врятувати бронемашину, яка щоденно сама рятує побратимів, збільшує їхні шанси вижити й перемогти, дозволила військовослужбовцям Інтернаціонального легіону оборони України разом з хлопцями з інших підрозділів здобути маленьку, але дуже важливу перемогу. Одну із тих, які колись стануть основою великої Перемоги цивілізованого світу над варварством російських окупантів у найжорстокішій війні ХХІ століття.
Довідково:
Інтернаціональний легіон оборони України діє у формі військових частин у складі Сухопутних військ Збройних Сил України.
Особовий склад Інтернаціонального легіону оборони України є військовослужбовцями Збройних Сил України, виконує такі ж самі обов’язки та користується такими ж самими правами, зокрема має грошове та соціальне забезпечення, як і інші військовослужбовці Збройних Сил України.
В Інтернаціональному легіоні оборони України поруч з українцями проходять службу і громадяни інших держав.
При цьому іноземці можуть укласти перший контракт про проходження військової служби в Інтернаціональному легіоні оборони України на термін 6 місяців.
Зв’язатися з представниками Інтернаціонального легіону оборони України з питань проходження служби можна за посиланням: https://ildu.legion.army/
Офіційна поштова скринька, куди кандидати для проходження служби в Інтернаціональному легіоні оборони України можуть надіслати свої анкети, – int_legion_ua@post.mil.gov.ua
